11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/329/19 пров. № А/857/20382/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Приступи Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Скільський І.І.,
час ухвалення рішення: не зазначений,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення: не зазначена,
28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо невиплати заборгованої суми пенсії по інвалідності у розмірі 76 141,21 грн, згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №300/329/19 з урахуванням рішення Калуського міськрайонного суду у справі №345/1834/16-а.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року заяву про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, повернуто ОСОБА_1 .
Рішення мотивоване тим, що позивачем пропущено встановлений частиною 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти постанову про винесення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав 23.08.2021, так як 23.08.2021 ним було подано заяву про відшкодування суми - 76141,21 грн, а отже датою про порушення його прав вважає 17.09.2021 - відмову пенсійного органу.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.02.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (далі - Управління), просив визнати протиправними дії Управління у відмові щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням частини 2 статті 42 Закону України №1058 згідно з Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №795 від 30.10.2013 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №486 від 12.07.2017 та зобов'язати Управління провести перерахунок та виплачувати пенсію відповідно до статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням частини 2 статті 42 Закону України №1058 згідно з Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №795 від 30.10.2013 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №486 від 12.07.2017 з 01.03.2018.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №300/329/19 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними та вчинення дій щодо перерахунку пенсії, зобов'язання до їх вчинення задоволено частково. Визнано протиправною відмову Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови Кабінету Міністрів України №795 від 30.10.2013, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 12.07.2017. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке є правонаступником Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови Кабінету Міністрів України №795 від 30.10.2013, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 12.07.2017, з 01.12.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про прийняття рішення по відшкодуванню суми пенсії за період з 01.12.2018 по 08.07.2019 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
24.09.2021 (зареєстрованої судом 28.09.20221) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вимогами ч. 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Пунктом 2 частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 420/718/21 зауважив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року №340/1019/19).
В цьому випадку суд наголошує на тому, що як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу про наявність обставин, що слугували підставою звернення до суду з даною заявою, було відомо в серпні 2021, що підтверджується долученою до заяви від 24.09.2021 (зареєстрованої судом 28.09.20221) поданої в порядку статті 383 КАС України, копією заяви позивача, адресованої начальнику ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 23.08.2021 про прийняття рішення по відшкодуванню суми пенсії за період з 01.12.2018 по 08.07.2019.
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду першої інстанції, що твердження позивача, що про порушення своїх прав він дізнався 17.09.2021, не відповідає дійсності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем пропущено встановлений частиною 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегією суддів також враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Відтак, позивачем не доведено наявності жодної обставини, яка б об'єктивно незалежала від його волі та поведінки та унеможливлювала реалізацію ним своїх прав на звернення до суду з відповідною заявою у встановлений законодавством строк.
З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду про те, що подана заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягала поверненню заявнику.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 300/329/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 17.01.2022 року