28 січня 2022 р. Справа № 480/4075/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, по справі № 480/4075/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а саме обмеження перерахунку пенсії розміром десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.10.2020 перерахунок пенсії з розрахунку 80% від розміру заробітної плати, яка вказана в довідці прокуратури Сумської області від 24.11.2020 № 21-932вих-20, без обмеження її максимального розміру.
Рішенням Сумського окружного суду від 15.07.2021 року позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. А саме визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №959230814441 від 27.11.2020 в частині перерахунку пенсії позивача з 01.10.2020, з застосуванням 60% місячної заробітної плати; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача на підставі довідки Прокуратури Сумської області від 24.11.2020 № 21-932вих-20 з 01.10.2020, з розрахунку 80% від місячної (чинної) заробітної плати. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а саме щодо обмеження перерахунку пенсії розміром десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та задовольнити позовну вимогу в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.10.2020 перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, виходячи з розрахунку 80% від розміру заробітної плати, яка вказана в довідці прокуратури Сумської області від 24.11.2020 № 21-932вих-20.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме не врахував правову невизначеність в частині того, що після втрати чинності ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII законодавством не визначено які нові законодавчі акти будуть застосовуватись для перерахунку вже зазначених пенсій, а також, що суд не врахував, що норми Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII щодо пенсійного забезпечення повинні застосовуватись до тих осіб, які набули право на пенсійне забезпечення після набрання чинності цим законом, а не до тих осіб, які набули це право раніше. Також на думку позивача, суд першої інстанції однобічно врахував права Відповідача і залишив без уваги права Позивача, а також не врахував правові висновки Конституційного Суду України та правові позиції Верховного Суду щодо застосування принципу верховенства права.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з травня 2013 року отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, у розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області здійснено перерахунок пенсії Позивача на підставі довідки прокуратури Сумської області від 24.11.2020 № 21-932вих-20 з розрахунку 60% від заробітної плати, а також пенсію обмежено 10 прожитковими мінімумам, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Вказаний перерахунок пенсії був здійснений відповідачем на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №959230814441 від 27.11.2020.
На звернення позивача щодо надання відповіді і підстав зменшення відсоткового розміру пенсії та обмеження її граничним розміром, Пенсійний фонд у листі від 13.04.2021 вказав, що розмір пенсії позивача, обчислений з урахуванням частини 2 статті 86 Закону № 1698-ІХ (на підставі не існуючого Закону) і з 01.10.2020 склав 39727,80 грн. (від 60% від розміру заробітної плати), а максимальний розмір пенсії обмежений відповідно до частини 15 статті 86 Закон № 1697-VII) з 01.10.2020 р. по 30.11.2020 р. щомісячно у сумі 17120,00 грн. а з 31.12.2020 р. - щомісяця у сумі 17690,00 грн..
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру.
Колегія суддів вважає обґрунтованим цей висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII «Про прокуратру».
За правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Тобто на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного суду по справі №580/5962/20 від 21.12.2021, в якій сформовано правовий висновок у зв'язку з відсутністю єдності судової практики щодо питання застосування обмеження розміру пенсії при її перерахунку, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, за змістом якої пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовні вимоги Позивача у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги Позивача щодо неврахування судом першої інстанції висновків Європейського Суду з прав людини колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нормами національного законодавства врегульовано питання щодо розміру пенсії, зокрема приписами ст. 86 Закону № 1697-VII встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, та правова позиція щодо застосування вказаних норм до спірних правовідносин підтверджена висновками Верховного Суду у постанові по справі №580/5962/20 від 21.12.2021.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 480/4075/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді О.М. Мінаєва В.А. Калиновський