24 січня 2022 р.Справа № 440/5119/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
позивач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.09.21 по справі № 440/5119/21
за позовом ОСОБА_1
до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) у справі №440/5119/21 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі - Центр, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі № 440/5119/21;
- зобов'язати Центр протягом місяця подати звіт про виконання рішення суду від 25.06.2021 р у справі № 440/5119/21.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ухвалене на його користь рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі № 440/5119/21 є повністю не виконаним, оскільки вказаним рішенням суду зобов'язано не лише нарахувати, а і виплатити недоплачену суму щорічної допомоги за 2021 рік, що свідчить про умисне затягування часу та наявність об'єктивних підстав для встановлення судового контролю за його виконанням.
09.12.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі № 440/5119/21.
10.01.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено у відкритому судовому засіданні.
13.01.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заявника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
25.06.2021 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Центру про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
03.08.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/5119/21.
ОСОБА_1 вважаючи, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі № 440/5119/21 добровільно не виконано, звернувся до суду із заявою, в порядку ст. 382 КАС України, щодо встановлення судового контролю за його виконанням.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд першої інстанції виходив з того, що Центр в межах своїх повноважень виконав всі можливі залежні від нього вищевказані дії, спрямовані на виконання рішення суду в даній справі, а відтак відсутні підстави для висновку про те, що відповідач у подальшому буде ухилятися від його виконання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Приписами ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Надаючи правову оцінку заяві ОСОБА_1 , поданій в порядку ст. 382 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені положеннями ст. 382 КАС України, частиною 1 якої визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Використання у приписах вказаної статті словосполучення "суд, який ухвалив» дає підстави для висновку, що для встановлення судового контролю після ухвалення судового рішення у справі повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17, які суд, з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Як вірно встановлено судом першої інстанції Центр на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі № 440/5119/21, здійснив 08.07.2021 розрахунок суми недоплаченої позивачу грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік та надіслав до Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА лист про виділення коштів на виконання вказаного вище рішення суду для подальшого надіслання заявки до Міністерства соціальної політики України на виділення коштів з державного бюджету на 2021 рік на його виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Беручи до уваги те, що відповідач, є органом, який утримується за рахунок Державного Бюджету, вжив конкретні заходи в межах своїх повноважень з метою виконання зазначеного рішення суду, а фактична невиплата розрахованих коштів зумовлена тим, що на даний час кошти, необхідні для виконання рішення суду у даній справі, на рахунок Центру не надійшли колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Центр в межах своїх повноважень виконав всі можливі залежні від нього вищевказані дії, спрямовані на виконання рішення суду в даній справі.
Враховуючи обставини справи та положення ст. 382 КАС України колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі № 440/5119/21, оскільки об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що відповідач у подальшому буде ухилятися від його виконання.
Крім того, колегія суддів зауважує, що положення ст. 382 КАС України передбачають право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 по справі № 800/320/17, який вдповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при вирішенні даної справи.
Доводи заявника про те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі № 440/5119/21 є повністю не виконаним, що свідчить про умисне затягування часу відповідачем та наявність об'єктивних підстав для встановлення судового контролю за його виконанням колегія визнає необґрунтованими, оскільки Центром на виконання вказаного вище судового рішення проведено розрахунок суми коштів, тобто вжито конкретні заходи в межах своїх повноважень з метою виконання заначенного рішення суду, а фактична невиплата розрахованих коштів зумовлена тим, що на даний час кошти, необхідні для виконання рішення суду у даній справі, на рахунок Центру через розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не надійшли, про що вірно зазначено судом першої інстанцїі.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року по справі №440/5119/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді Я.В. П'янова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 28.01.2022