Головуючий І інстанції: С.В. Воловик
28 січня 2022 р. Справа № 480/7275/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 03.09.21 по справі № 480/7275/21
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - відповідач, ДСЗН Сумської МР), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ДСЗН Сумської МР щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати ДСЗН Сумської МР нарахувати та виплатити йому недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020-2021 роки виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
03.09.2021 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на те, що про порушення своїх прав він дізнався у 2021 року з мережі Інтернет під час ознайомлення із судовим рішенням Верховного Суду у справі №440/2722/20, після чого звернувся до ДСЗН Сумської МР з вимогою усунути порушення вимог чинного законодавства, а після отримання відповіді - до суду. Також позивач посилався на положення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та введення карантинних обмежень на території України.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
14.01.2022 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 10 серпня 2021 року, що підтверджується штампом суду першої інстанції.
11.08.2021 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення строку.
31.08.2021 ОСОБА_1 на зазначену ухвалу подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, яку мотивовано тим, що він не має юридичної освіти, не знає особливостей соціального законодавства, а про порушення своїх прав дізнався у 2021 року під час ознайомлення із судовим рішенням Верховного Суду у справі №440/2722/20.
03.09.2021 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду в задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання вчинити дії було відмовлено, оскільки позивач, в заяві про поновлення пропуску звернення до суду, посилався на обставини, які не відповідають вимогам положень статей 122, 123 КАС України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Таким чином, для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Враховуючи вищевикладені положення правових норм та обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду за 2020 рік.
Доводи апеляційної скарги про те, що про порушені права він дізнався під час перегляду судового рішення Верховного Суду, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, оскільки разова грошова допомога є щорічною виплатою і позивач, отримуючи дані виплати повинен був дізнатися про порушене право та звернутися до суду в межах строків встановлених КАС України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року по справі № 480/7275/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова