28 січня 2022 р. Справа № 520/8401/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 р. (ухвалене суддею Мар'єнко Л.М.) по справі № 520/8401/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошового забезпечення за час тимчасової непрацездатності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 04.01.2021 р. №132 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 05.01.2021 р. № 2-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ третього відділу управління оперативно-розшукової діяльності Головного управління ДФС у Луганській області; стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.01.2021 р. по дату ухвалення рішення по справі; стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області грошове забезпечення за час тимчасової непрацездатності у розмірі 47894,60 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 р. та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та на не відповідність висновку суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідачем порушено строки видачі наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та протиправно видано наказ «Про проведення службового розслідування» відносно позивача, оскільки посадові особи Головного управління ДФС у Луганській області не уповноважені проводити таке службове розслідування та складати висновок, який передував видачі оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про його звільнення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні ДФС у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ третього відділу управління оперативно-розшукової діяльності Головного управління ДФС у Луганській області з 15.07.2020 р. по 05.01.2021 р.
23.08.2020 р. заступником начальника відділу оперативного реагування та активних заходів управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Луганській області, полковником податкової міліції Переверзевим Я.В. подано рапорт в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області, полковника податкової служби Сергію Туенку в якому повідомлено, що 22.08.2020 о 05 год. 50 хв. по вул. Новікова, 23 м. Сєвєродонецьк та 22.08.2020 о 07 год. 52 хв. на перехресті вул. Курчатова - Вілєсова, співробітниками патрульної поліції зупинено автомобіль MITSUBISHI LANCER державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням старшого оперуповноваженого з ОВС третього відділу управління ОРД ГУ ДФС у Луганській області старшого капітана податкової міліції ОСОБА_1 , в ході бесіди з яким встановлено, що він перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від обстеження на факт вживання ним алкогольних напоїв, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області № 77 від 25.08.2020 р., виданим на підставі резолюції на вищевказаному рапорті призначено проведення службового розслідування відносно позивача та затверджено склад комісії для проведення службового розслідування в місячний термін та надати висновок керівнику Головного управління ДФС у Луганській області за його результатами для затвердження.
Листом Головного управління ДФС у Луганській області вих. № Г/305/14/12-97-03-02 від 17.09.2020 р. ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо винесення відносно нього постанови про порушення Правил дорожнього руху та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позивачем надано пояснення, в яких повідомлено, що, у зв'язку із суттєвим погіршенням здоров'я, пов'язаним з несенням служби він з 21.08.2020 р. до 22.09.2020 р. знаходиться на лікуванні у Територіальному медичному об'єднанні МВС України в Луганській області, на службу з моменту лікування не заступав та не міг порушити службову дисципліну, тому що під час лікування знаходився в підпорядкуванні Головного лікаря ТО МВС України в Луганській області, проходить курс лікування, режим не порушує. Також позивач пояснив, що адміністративний матеріал, складений відносно нього співробітниками УПП у Луганській області 22.08.2020 р., є надуманим та вважає це помстою за боротьбу з нелегальними перевізниками та неоформленими належним чином таксистами, таким що не відповідає дійсності, складеним із порушенням процедурних вимог та порядку, є предметом судових позовів та без обвинувального рішення суду, котре набрало законної сили, є недійсним.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області № 82 від 24.09.2020 р. продовжено термін проведення службового розслідування на підставі рапорту про продовження терміну проведення службового розслідування на один місяць, так як адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 спрямовано до Сєвєродонецького міського суду для прийняття рішення, проте, станом на 24.09.2020 р. рішення не прийнято.
За результатами службового розслідування за фактом скоєння надзвичайної події, пов'язаної з оформленням протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. ст. 130 КУпАП та винесенням постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП, в. о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області, полковником податкової служби 21.10.2020 р. затверджено висновок, яким встановлено, що за вчинення дій, що дискредитують звання співробітника податкової міліції, недотриманням ОСОБА_1 п.п. 1.4, 3.9, 3.12, 4.4 Правил етичної поведінки в органах Державної фіскальної служби, затверджених наказом ДФС України від 26.06.2020 Р. № 93, ст. 7 Дисциплінарного статуту, що є грубим порушенням службової дисципліни, старший оперуповноважений з особливо важливих справ третього відділу управління оперативно-розшукової діяльності Головного управління ДФС у Луганській області старший лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 заслуговує на накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з податкової міліції.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області № 132 від 04.01.2021 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з податкової міліції.
Згідно із акту від 04.01.2021 р., позивач відмовився від ознайомлення з висновками службового розслідування від 21.10.2020 р. № 30/дск та наказом від 04.01.2021 р. № 132.
Наказом Головного управління ДФС у Луганській області № 2-о від 05.01.2021 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 05.01.2021 р. з займаної посади та податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового начальницького складу).
Не погоджуючись з вищевказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано порядок проведення службового розслідування та встановлено фактичні порушення позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних наказів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності податкової міліції та порядок проходження служби в податковій міліції, визначено розділом XVIIІ-2 Податкового кодексу України (чинним на час виникнення спірних правовідносин в подальшому - ПК України).
Відповідно до п. 348.1 ст. 348 ПК України, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Згідно із п. 353.1 ст. 353 ПК України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 354.1 статті 354 ПК України встановлено, що посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 р. № 3460-IV (в подальшому - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із ст. 7 Дисциплінарного статуту (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за № 541/23073 (в подальшому - Інструкція № 230), яка була чинною на момент призначення службового розслідування.
Пунктом 2.1 Інструкції №230 встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 230, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", кожний поліцейський повинен бути вірним Присязі поліцейського.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", кожний поліцейський повинен запобігати вчиненню правопорушень.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" , поліцейський повинен неухильно дотримуватися Присяги поліцейського.
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Правилами етичної поведінки в органах Державної фіскальної служби, затверджених наказом ДФС України № 93 від 26.06.2020 р. (в подальшому - Правила етичної поведінки), а саме п. п. 1. 1, 1.6 абз. 2 визначено, що норми цих Правил є загальними та застосовуються до всіх без винятку Працівників; дотримання вимог Правил іншими Працівниками, дотримання вимог Правил іншими Працівниками, які не є державними службовцями, оцінюється та враховується їх керівництвом як обов'язковий елемент трудової та службової дисципліни.
Відповідно до п. 1.4. Правил, поведінка працівників має забезпечувати довіру суспільства до ДФС, п. 3.9 Працівники повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими, п. 3.12. Працівники мають дбати про авторитет державної служби, а також про позитивну репутацію ДФС, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що виконання правил етичної поведінки є обов'язковим елементом дотримання службової дисципліни осіб рядового і начальницького складу, не виконання яких є дисциплінарним проступком.
Як вбачається з матеріалів справи, з вимогами Правил етичної поведінки в органах Державної фіскальної служби позивач ознайомлений 14.07.2020 р., про що свідчить відповідна заява.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у найзагальнішому вигляді дискредитація - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально- етичними нормами. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Тобто, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
При цьому, факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, повинен бути доведеним фактичними даними.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 420/6101/18.
Судовим розглядом встановлено, що під час проведення службового розслідування за фактом скоєння позивачем надзвичайної події, пов'язаної з оформленням протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесенням постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем досліджено: копію протоколу; копію постанови; відповідні відеоматеріали з нагрудних камер та камер з транспортних засобів працівників патрульної поліції; також камер, що фіксують рух по вул. Новікова та на перехресті вул. Курчатова -Вілєсова; інформацію старшого інстпекотра - чергового віділу оперативного керування управління чергової служби Департаменту патрульної поліції, згідно яких встановлено, що 22.08.2020 р. приблизно о 05 год. 50 хв. співробітниками патрульної поліції по вул. Новікова за порушення п. 11.5 Правил дорожнього руху зупинено автомобіль MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (характерний запах з ротової порожнини, порушення координації рухів), від проходження огляду на місці за допомогою алкотестеру «Драгер» у встановленому законом порядку, або в медичному закладі позивач відмовився в присутності двох свідків. За вищевказаними фактами, саме за порушення п. 11.5 Правил дорожнього руху співробітниками патрульної поліції складено постанову серії ЕАМ № 3015998, та протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 201372 за ч.1 ст.130 КУпАП. В подальшому позивач сів за кермо свого транспортного засобу та почав рухатися по вул. Новікова в напрямку вул. Курчатова, де за ним почали рухатися співробітники патрульної поліції, які повторно зупинили позивача та встановили факт керування ним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а також виявлено факт керування транспортним засобом без посвідчення водія. За вищевказаними фактами, а саме за порушення п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху співробітниками патрульної поліції складено постанову серії ДП18 № 812225, а також складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 201372 за ч.1 ст. 130 КУПАП.
Також при перегляді відеоматеріалів комісією встановлено, що при спілкуванні зі співробітниками патрульної поліції позивач використовував нецезурну лексику, розмовляв підвищеним тоном, погрожував співробітникам поліції, а також поводив себе неадекватно.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.09.2020 р. у справі № 428/7029/20, яка залишена без змін постановою Луганського апеляційного суд від 18.12.2020 р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобом строком на 1 рік.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами службового розслідування підтверджено, що позивачем вчинені дії, які дискредитують звання співробітника податкової міліції та недотриманням ОСОБА_1 п.п. 1.4, 3.9, 3.12, 4.4 Правил етичної поведінки в органах Державної фіскальної служби, затверджених наказом ДФС України від 26.06.2020 р. № 93, ст. 7 Дисциплінарного статуту, що є грубим порушенням службової дисципліни, у зв'язку з чим старший оперуповноважений з особливо важливих справ третього відділу управління оперативно-розшукової діяльності Головного управління ДФС у Луганській області старший лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 заслуговує на накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з податкової міліції.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані накази Головного управління ДФС у Луганській області № 132 від 04.01.2021 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 2-о від 05.01.2021 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » обґрунтовані, прийняті на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
Доводи апелянта, що відповідачем порушено місячний строк видачі наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Судовим розглядом і матеріалами справи підтверджено, що з 25.08.2020 р. по 01.01.2021 р. апелянт хворів, що підтверджується довідками про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданими ДУ «ТМО МВС України Луганської області», копії яких знаходяться в матеріалах справи, тобто, оскаржуваний наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності виданий відповідачем у перший робочий день позивача, із дотриманням вимог ст. 16 Дисциплінарного статуту, не враховуючи період його тимчасової непрацездатності.
Інші доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 р. по справі № 520/8401/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова