27 січня 2022 р. Справа № 520/19671/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/19671/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо виготовлення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 2900,00 грн., оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2200,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років 50 % -2550,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 100 % - 7650,00 грн. та премія 75 % - 11475 грн., усього - 26775 грн. з 1 січня 2016 року, тобто з дати виникнення права на перерахунок та направлення цієї довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для подальшого перерахунку пенсії;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виготовити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку для перерахунку пенсії, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.92 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", про розмір грошового забезпечення відносно ОСОБА_1 , з реальною інформацією згідно положень постанов Кабінету Міністрів України від 11.11,2015 р. №988 та від 07.11.2007 р. №1294 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 2900,00 грн., оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2200,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років 50 % -2550,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 100 % - 7650,00 грн. та премія 75 % -11475 грн., усього - 26775 грн. з 1 січня 2016 року, тобто з дати виникнення права на перерахунок.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
21.10.2021 до суду позивач надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій не заперечує факту пропуску строку, та зазначає, що строк пропущений внаслідок бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 позов повернуто позивачу.
Позивач, не погодився із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Вказує, що повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Постановляючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунув, а тому з урахуванням приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовну заяву повернув позивачеві.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропуску строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1-3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк.
Як вбачається з матеріалів справи при поданні позовної заяви та при поданні заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем зазначено, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо виготовлення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 2900,00 грн., оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2200,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років 50% -2550,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 100% - 7650,00 грн. та премія 75 % - 11475 грн., усього - 26775 грн. з 1 січня 2016 року. Позивач зазначає, що 21.05.2021 він ознайомився з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Крім того, вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач знав, або повинен був дізнатися ще в 2020 році, а саме з моменту набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020, а до суду звернувся лише 08.10.2021, отже пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Тобто, фактично судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надавалась оцінка обставинам, зазначеним у заяві про поновлення строку, а лише встановлено нову дату (08.10.2021), з якої на думку суду ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права. Судом не було зазначено жодної причини пропуску строку, які були наведені позивачем у заяві та, відповідно, не надано оцінки наведеним ОСОБА_1 причинам пропуску цього строку.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично - права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Так, враховуючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції не взято до уваги зазначені у заяві доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також не надано належної оцінки викладеним позивачем обставинам.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апелянта та приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не перевірено всі обставини, якими обґрунтовано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у зв'язку з чим прийняте необґрунтоване рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, і крім того, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі № 520/19671/21 - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич