27 січня 2022 р. Справа № 440/5984/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава по справі № 440/5984/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії по відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850;
- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України по відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності буз установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року у справі № № 440/5984/20 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що, оскільки первинний огляд позивача на МСЕК (з установленням 10% втрати працездатності) відбувся 09.10.2014, а повторний (з установленням 50% втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності) - 30.11.2017, що перевищує установлений Порядком № 850 2-річний термін, законних підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відсутні. В обґрунтування вказаних доводів посилається на висновки Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2020 у справі № 696/575/17. Також зазначає, що МВС України наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не може перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, апелянт зазначає, що у випадку призначення позивачу одноразової грошової допомоги згідно приписів п. 11 Порядку № 850 її виплату має здійснювати УМВС України в Полтавській області, як орган, у якому проходив службу працівник міліції, а не МВС України.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2019 ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області подано рапорт про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності від травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
За результатами розгляду вказаного рапорту та доданих до нього матеріалів Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області підготовлено та направлено на затвердження до МВС України пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Начальником відділу МОПСВ ДФОП МСВ України та директором ДФОП МВС України відмовлено у погодженні та затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Зі змісту листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 10.08.2020 №40 та відзиву на позовну заяву судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги слугувала відсутність документального підтвердження встановленої групи інвалідності та те, що між первинним оглядом позивача на МСЕК (з установленням 10% втрати працездатності) відбувся 09.10.2014, а повторним (з установленням 70% втрати працездатності та ІІ групи інвалідності) - 05.12.2018, пройшло більше двох років.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII.
Згідно з п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Водночас, приписи п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначають, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства
На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Уряд ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З аналізу вищевказаної норми слідує, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають працівники міліції, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено групу інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
При цьому, колегія суддів зазначає, що пункту 4 Порядку № 850 не містить обмеження дворічним терміном права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення після втрати працездатності без установлення інвалідності (при по повторному огляді) вищої групи інвалідності.
Колегією суддів встановлено, що при первинному огляді 09.10.2014 ОСОБА_1 установлено 10% втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0565185 за результатами первинного огляду з 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків (а.с. 26). Згідно із довідкою від 30.11.2017 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0022642 ОСОБА_1 встановлено 50 відсотків ступеня втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків (а.с. 27).
Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0029802 від 06 грудня 2018 року та виписки з акта огляду МСЕК до вказаної довідки за результатами повторного огляду з 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків (а.с. 24).
Згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0022827 ОСОБА_1 встановлено 70 відсотків ступеня втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, з 13 листопада 2018 року (а.с. 25).
12.04.2019 ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області подано рапорт про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з становленням ІІ групи інвалідності від травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
За результатами розгляду вказаного рапорту та доданих до нього матеріалів Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області підготовлено та направлено на затвердження до МВС України пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Листом від 24.06.2019 № 15/2-2376 повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як такі, що не відповідають умовам Порядку та не можуть бути розглянуті.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/3590/19 залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 00032684) щодо повернення до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як інваліду ІІ групи, одноразової грошової допомоги та їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України з порушенням Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, буд. 10, м.Київ, 01024, ідентифікаційний код 00032684) повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0080898 від 13.11.2019 ОСОБА_1 повторно встановлено ІІ групу інвалідності з 05.11.2019 року (а.с.23).
26.06.2020 відповідачем затверджено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , що підтверджено листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 10.08.2020 №40. У вказаному листі зазначено, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги слугувала відсутність документального підтвердження встановленої групи інвалідності та те, що між первинним оглядом позивача на МСЕК (з установленням 10% втрати працездатності) відбувся 09.10.2014, а повторним (з установленням 70% втрати працездатності та ІІ групи інвалідності) - 05,12.2018, пройшло більше двох років.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами (№ 711/1837/18). У постанові від 22.10.2020 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах (п. 41):
(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
Частинами п'ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи висновки Верховного Суду та обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_1 17.11.2017 встановлена вперше третя група інвалідності, під час повторного огляду 13.11.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у позивача наявне права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки між цими подіями минуло менше двох років.
Крім того, у матеріалах справи наявні належним чином оформлені довідки до актів огляду МСЕК серії АВ №0029802 від 06.12.2018 та серія АВ №0080898 від 13.11.2019 згідно яких позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, а тому твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження встановлено ОСОБА_1 групи інвалідності є безпідставними.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України по відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та відхиляє доводи апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 696/575/17, оскільки обставини у справі, яка переглядається апеляційним судом, не є тотожними обставинам, за яких Верховний Суд ухвалив постанову у справі №696/575/17.
Щодо задоволення позову в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п. 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 9 Порядку № 850).
Таким чином, повноваження щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги належать МВС.
Згідно п. 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
Відповідно до п. 11 Порядку № 850 виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.
Отже, з аналізу вищевказаних приписів Порядку № 850 слідує, що повноваження щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги належать МВС, при цьому, повноваженнями щодо виплати такої допомоги працівникам міліції, які звернулися за нею далеговані органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції.
Згідно матеріалів справи, позивач проходив службу в УМВС України в Полтавській області, а не безпосередньо в МВС України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про покладення обов'язку на Міністерство внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, оскільки такі повноваження належать органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, є саме зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та вчинити дії щодо її виплати.
При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 336/2660/17, 23 жовтня 2019 у справі №324/187/17, від 10.04.2020 року у справі № 751/9773/16-а.
Враховуючи вищезазначене, колегія судів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в іншій редакції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 по справі № 440/5984/20, шляхом викладення абзацу 3 резолютивної частини рішення в іншій редакції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 по справі №440/5984/20 змінити виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції:
"Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та вчинити дії щодо її виплати".
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 по справі № 440/5984/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва