27 січня 2022 р. Справа № 520/6292/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 22.06.21 по справі № 520/6292/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно в сумі 79851 гривня 62 копійки із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно у загальній сумі 121992 гривні 17 копійок відповідно до абзаців 4.6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року вказаний адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі № 520/6292/21 та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що січень 2008 року повинен був використовуватись як базовий місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, а тому дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року як базового місяця є протиправними. Також зазначає про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінки наведеним ним розрахункам належного розміру індексації грошового забезпечення.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 28.12.2009 по 20.07.2020.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2009 року №471-ОС "По особовому складу" було зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 .
Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 20.07.2020 року №283-ОС "По особовому складу" було припинено контракт, звільнено в запас Збройних Сил України, виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 .
У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: у період з.01.12.2015 року по 20.07.2020 року не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. У зв'язку з цим позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідачем 12.02.2021 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року у справі №520/12848/2020, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 року, виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця липень 2015 року в сумі 6203,28 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. Про індексацію грошових доходів населення (далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 Закону України №1282-ХІІ).
Згідно з ст.5 Закону України №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі по тексту - Порядок №1078) визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Приписами п.2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015 року у відповідності до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.
Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Тобто, з урахуванням наведених вище норм, вбачається, що фактично місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Колегія суддів зазначає, що згідно довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 № 343 від 17.08.2020 року, позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року при її обрахуванні застосований базовий місяць липень 2015р.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням вимог ст.58 Конституції України, застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на час (період) проведення такої індексації, яке передбачало, що для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Тобто при нараховуванні індексації з грудня 2015 року та наступні місяці, підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на цей час. Це законодавство передбачає застосування здійснення індексації з урахуванням останнього перегляду тарифної ставки (окладу).
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 (яка набрала чинність 01.01.2008 та була чинна до 01.03.2018 року) були підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до вказаної постанови.
В подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження зміни розміру посадового окладу позивача з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Отже, в даному випадку базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є саме січень 2008 року, тобто місяць в якому постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 (яка була чинна до 01.03.2018 року) були встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
З урахуванням наведеного, в даному випадку базовим місяцем для нарахування індексації позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року.
Таким чином, відповідні висновки суду першої інстанції та доводи щодо застосування до спірних правовідносин, а саме до вимог позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, редакції Порядку №1078 до внесення до нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (ці зміни набрали чинності 15.12.2015 р.) є помилковими.
На думку колегії суддів відповідач помилково застосовує ст.58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів).
З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції та відповідні доводи відповідача про те, що базовим місяцем для нарахування індексації позивачу є липень 2015 року є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, вважає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 повинен застосовуватися базовий місяць січень 2008 року.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування при нарахуванні індексації позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базового місяця липень 2015 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
При цьому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно в сумі 79851 гривня 62 із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року відповідачем здійснено не було, а тому права позивача в цій частині порушено не було. Таким чином, вищевказані позовні вимоги є передчасними та спрямованими на майбутнє.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно у загальній сумі 121992 гривні 17 копійок відповідно до абзаців 4.6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (після 01 січня 2016 року).
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У місяці підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100%. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розпочинається з місяця, що йде за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).
Право на поточну індексацію зарплати настає, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації (103 %).
Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1%; - індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8%; - індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0%; - індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0%; - індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3%; - індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0%; - індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9%.; - індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7%.
В свою чергу, розрахунок індексу споживчих цін за вимогами Порядку № 1078, здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Ураховуючи, що базовим місяцем є березень 2018 року, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7% (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100). Індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.
Відтак, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців, що відповідає приписам Порядку №1078.
Таким чином, підстави для нарахування позивачу індексації у 2018 році виникли з грудня.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року.
Згідно особистих карток про грошове забезпечення позивачу нараховувалась та сплачувалась індексація: за грудень 2018 р. по січень 2019 р. по 71.08 грн. щомісячно, за листопад 2019 р. 1642, 56 грн., за грудень 2019р. по червень 2020 р. по 216,51 грн. щомісячно, за липень 2020р. по 145,99 грн. (а.с. 21-26).
Таким чином, особистими картками грошового забезпечення позивача за 2018 - 2020 роки підтверджено здійснення нарахування та виплати індексації позивачу у відповідності до приписів ст. 4 Закону №1282-ХІІ коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком, перевищив поріг індексації (103 %).
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно у загальній сумі 121992 гривні 17 копійок відповідно до абзаців 4.6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз змісту позовних вимог та апеляційної скарги дозволяє суду стверджувати, що обрахована позивачем сума індексації в розмірі 4258 гривень 75 копійок ґрунтується на необхідності сплати відповідачем так званої «фіксованої» індексації.
Під час розгляду і вирішення справи суд враховує, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містив такого поняття як «фіксована сума індексації».
Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Порядку, у тому числі викладено в новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів».
Таким чином, позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Також, колегія суддів зазначає про відсутність можливості встановлення фіксованої суми індексації, як того просить позивач, оскільки індексація грошового забезпечення не є сталою величиною та залежить від індексу споживчих цін.
Враховуючи викладене, а також те, що за період з грудня 2018 року по липень 2020 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4258 гривень 75 копійок за період з 01.03.2018 року по 20.07.2020 року включно у загальній сумі 121992 гривні 17 копійок відповідно до абзаців 4.6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1.5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 23.04.2020 по справі №816/1728/16, від 10.09.2020 по справі № 200/9297/19-а колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у вказаних справах не є тотожними справі, що розглядається.
Посилання скаржника на власний розрахунок сум індексації колегія суддів відхиляє, оскільки він не може слугувати належним та допустимим доказом підтвердження належної позивачу суми індексації грошового забезпечення, та фактично є суб'єктивним баченням позивача щодо такого розрахунку.
Щодо вимог позивача про необхідність встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконати без достатніх зволікань.
У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання задоволенню не підлягає.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі №520/6292/21 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з прийняттям постанови про задоволення позову в цій частині та часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі №520/6292/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування липня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 по справі №520/6292/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський