27 січня 2022 р. Справа № 480/5734/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми по справі № 480/5734/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та наступної виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 43-А, код ЄДРПОУ 03198103) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року у справі № 480/5734/21 та позов залишити без розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що звернення позивача до суду стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, безумовно, було здійснено з пропуском визначеного КАС України строку звернення до суду.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення від26.08.2009 серія НОМЕР_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення нарахування та виплати йому невиплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, на підставі, зокрема, рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020.
10.06.2021 Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради, листом № 2959, повідомив позивача, що згідно постанови № 112 від 19.02.2020 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить 1390 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з порушення прав позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у належному розмірі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та дійшла висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу повинна була бути виплачена разова грошова допомога відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Проте, дана виплата була виплачена, на думку позивача, в неналежному розмірі. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Пропущення строку на звернення з адміністративним позовом до суду позивач мотивував тим, що грошову допомогу за 2020 рік він отримав у квітні 2020 року у сумі 1390 грн., при цьому про порушення своїх прав позивач дізнався 02.06.2021 року і одразу 02.06.2021 звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради із вимогою здійснити виплату різниці між виплаченою разовою грошовою допомогою до 05 травня у 2020 році та сумою разової грошової допомоги у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком. Позивач зазначає, що 10.06.2021 від Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради він отримав відповідь-відмову та зазначає, що із цієї відповіді він дізнався про причини відмови у перерахунку і виплаті разової грошової допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Крім того, позивач посилається на впровадження карантинних заходів, спрямованих на запобігання COVID-19. У зв'язку з цим просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити цей строк.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були, чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що право у позивача на звернення до суду з адміністративним позовом щодо отримання допомоги до 5 травня за 2020 рік виникло у відповідний рік виплати допомоги, тобто особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 30.03.2021. Проте адміністративний позов направлений до суду засобами поштового зв'язку лише 25.06.2021 року.
Колегія суддів враховує, що разова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, а тому позивач був обізнаний про порушення своїх прав, внаслідок неотримання такої допомоги у відповідному розмірі у 2020 році.
Таким чином, звернення позивача до суду 25.06.2021 стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, безумовно, було здійснено з пропуском визначеного КАС України строку звернення до суду.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, сформульованою у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 про перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії, тобто, у категорії подібних адміністративних справ щодо обчислення, призначення, перерахунку соціальних виплат. У п. 43 зазначеної постанови Суд дійшов висновку, що: "для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
У відповідності до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №473/2236/17.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що про порушення своїх прав позивач дізнався 02.06.2021 року та звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці між виплаченою разовою грошовою допомогою до 05 травня у 2020 році та сумою разової грошової допомоги у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком на яку отримав 10.06.2021 відмову, оскільки зазначене не спростовує того факту, що про порушення свого права ОСОБА_1 повинен був дізнатися саме з моменту отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році, а саме у квітні 2020 року, що підтверджується відповідною випискою з рахунку.
Разом з тим позивач міг скористатися правом передбаченим частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, однак, не вчинив вказаних дій.
Щодо посилання позивача на встановлення карантинних обмежень, що є підставою для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ), який набрав чинності 17.07.2020, внесені зміни до пункту VI "Прикінцеві положення" КАС України та викладено його зміст в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, строки, встановлені абз. 2 п. 3 Розділу VІ Прикінцеві Положення КАС України, в редакції Закону № 540, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону №731.
Таким чином, законодавець передбачив закінчення продовжених у зв'язку із запровадженням карантину строків 06.08.2020 р. При цьому, з позовом позивач звернувся лише 25.06.2021 рок, а тому колегія суддів не приймає доводи позивача про поважність пропуску строку звернення до суду з огляду на встановлення карантинних обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року у справі №480/5734/21 підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі №480/5734/21 скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва