Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.
28 січня 2022 р. Справа № 520/6486/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/6486/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Залізничавтоматика» (пр. Науки, 36, м. Харків) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Харківській області про відповідність/невідповідність ТОВ «НВП» Залізничавтоматика» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість від 04.02.2020 № 18689. Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити ТОВ «НВП» Залізничавтоматика» (код ЄДРПОУ: 3065563) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА» (пр. Науки 56, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 30655683) судовий збір у сумі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
27.08.2021 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» 15000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Залізничавтоматика» про ухвалення додаткового рішення у справі №520/6486/21 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять розрахунку гонорару адвоката, який би надавав можливість встановити вартість години за певний вид послуги та час витрачений на виконання окремих послуг, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Також суд зазначив, що предметом договору є не представництво Адвокатським об'єднанням «Пекаренін Михайлов» у справі № 520/6486/21 при розгляді справи, а широкий спектр послуг з правової допомоги.
Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі в сумі 15 000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, вказані витрати підлягають стягненню із відповідача на користь позивача. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Надаючи оцінку оскарженій ухвалі суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2020 між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» та Адвокатським об'єднанням «Пекаренін Михайлов» було укладено договір про надання правової допомоги №9-Ю20.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копію акту прийняття-передачі наданих послуг №8 від 25.08.2021 до договору про надання правової допомоги №9-Ю20 від 12.11.2020 та додаткової угоди №8 від 08.04.2021 до вказаного договору про надання правової допомоги.
Предметом договору №9-Ю20 від 12.11.2020 є широкий спектр послуг з правової допомоги Адвокатським об'єднанням «Пекаренін Михайлов».
На виконання договору №9-Ю20 від 12.11.2020 між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» та Адвокатським об'єднанням «Пекаренін Михайлов» укладено додаткову угоду №8 від 08.04.2021.
В зазначеній додатковій угоді вказано, що Адвокатське об'єднання «Пекаренін Михайлов» бере на себе зобов'язання щодо оскарження у судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, що стало предметом спірних відносин у даній справі №520/6486/21.
Додаткова угода №8 від 08.04.2021 конкретизує вид та обсяг послуг адвоката та визначає конкретний розмір гонорару адвоката - 15000 грн.
Отже, гонорар адвоката визначено у формі фіксованої суми, який не ставиться в залежність від часу, витраченого адвокатом.
Відповідно до акту прийняття-передачі наданих послуг №8 від 25.08.2021 до договору про надання правової допомоги №9-Ю21 від 12.11.2020 Адвокатським об'єднанням «Пекаренін Михайлов» надано послуги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» на загальну суму 15000.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм убачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (надалі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів зауважує, що на момент ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення, відповідачем не надано суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Залізничавтоматика" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Колегія суддів зазначає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, колегія суддів звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат віднесено до повноважень суду за результатами розгляду справи та є дискреційними повноваженнями.
Також колегія суддів наголошує, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Надаючи оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи даної категорії, змістом виконаних та наданих адвокатом послуг, а також обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час розгляду справи в першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5000,00 грн., оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу у справі слід скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 520/6486/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" судові витрати на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий