20 січня 2022 р.Справа № 440/3093/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 р. (ухвалене суддею Слободянюком Н.І., повний текст якого складено 27.07.2021 р.)
по справі № 440/3093/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління ДПС в Полтавській області списати недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка рахується за адвокатом ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р.; визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Полтавській області щодо недотримання встановленого законом 15-ти денного строку винесення рішення або надання мотивованої відмови на заяву особи про списання недоїмки; зобов'язати Головне управління ДПС в Полтавській області списати недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка рахується за адвокатом ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 р. щодо відмови у позові та ухвалити судове рішення, яким зобов'язати відповідача списати нараховану ним адвокату ОСОБА_1 недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповідачем протиправно не списано недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка рахується за адвокатом Гуйваном П.Д. за період з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р., так як позивачем виконані всі передбаченні чинним законодавством вимоги для списання такого боргу.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.02.2000 р. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 312, виданим Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Полтавській області.
Відповідно до відомостей з інтегрованої картки по єдиному внеску позивача, контролюючим органом проведено нарахування єдиного внеску за період з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2020 року на загальну суму 35588,74 грн., з якої сплачено 1841,93 грн., а несплачена сума недоїмки станом на 30.11.2020 р. становить 33746,81 грн.
16.02.2021 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з обліку як платника єдиного внеску, в якій повідомив що за період з січня 2018 року по 01.12.2020 р. жодних доходів від адвокатської діяльності він не отримував, а у 2017 році його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено та просив зняти його з обліку як платника єдиного внеску та списати нараховані йому станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» суми недоїмки, а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на суму недоїмки за період з 01.01.2017 р. до дня набрання чинності вищевказаним Законом. До вищевказаної заяви ОСОБА_1 подано примірники звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2017 р. до 10.12.2020 р.
За результатами розгляду вищевказаної заяви, листом Головного управління ДПС в Полтавській області № 7195/6/16-31-13-04-16 від 11.03.2021 р. позивача повідомлено, що суми недоїмки, штрафів і пені по єдиному внеску не підлягають списанню, у зв'язку з недотриманням заявником вимог пункту 9-15 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», так як станом на 03.03.2021 р. ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області, ДПІ у м. Полтаві (м. Полтава) не подавалися заяви про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП та про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ.
Не погодившись з відмовою відповідача списати недоїмку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р. та, вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність, не прийнявши протягом встановленого законом 15-ти-денного строку рішення про списання або про відмову у списанні недоїмки по єдиному внеску, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до заяви про списання недоїмки не подані необхідні для такого списання документи, у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені (абзац 4 п. 9-15 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014 р. затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в подальшому - Порядок № № 1162).
Відповідно до пунктів 1, 3 та 5 розділу V «Зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755» Порядку № 1162, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів, зокрема: відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу. Отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом. Після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (в подальшому - Порядок № 1588).
Відповідно до п.11.1 розділу ІХ Порядку № 1588, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Згідно із пп. 2 п. 11.18 розділу ІХ Порядку № 1588, зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного реєстру чи уповноваженого органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.05.2015 р. N 435 (чинним на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в подальшому - Наказ № 435).
Згідно із п. 1 розд. I Наказу № 435, цей Порядок визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної податкової служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).
Відповідно до п. 13 розд. ІІ Наказу № 435, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.
Пунктом 4 розділу ІІІ Наказу № 435 встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою N Д5 із зазначенням типу форми "початкова".
Додатком 5 до Наказу № 435 визначено форму «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що умовами списання суми недоїмки, штрафів і пені по єдиному внеску є надання заявником заяв у формі, встановленій чинним законодавством про ліквідацію або реорганізацію платника податків, про зняття з обліку як платника єдиного внеску, та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем станом на 17.02.2021 р. до контролюючого органу не подано заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 7-ЄСВ та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 8-ОПП, а чинним законодавством не передбачено можливості подання заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску у довільній формі та без фактичного припинення або зупинення незалежної професійної діяльності таким платником.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про списання суми недоїмки, штрафів і пені по єдиному внеску, діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до заяви про списання недоїмки з єдиного внеску позивачем не додано необхідні документи, то відсутні підстави для проведення відповідачем за цією заявою камеральної перевірки та прийняття рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивованого рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Доводи апелянта, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення безпідставно не враховано, що у позивача відсутній борг зі сплати єдиного внеску, так як він був найманим працівником та не здійснював адвокатську діяльність, у зв'язку з чим його не могли взяти на податковий облік як самозайняту особу та він не повинен був ставати на облік як платник єдиного внеску, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки предметом у цій справі є правомірність дій та бездіяльності відповідача щодо списання з позивача за його заявою недоїмки по сплаті єдиного внеску, а не правомірність постановки ОСОБА_1 на облік як платника такого внеску.
Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 по справі № 440/3093/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 25.01.2022 року