25 січня 2022 р. Справа № 520/7844/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Бершова Г.Є.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року по справі № 520/7844/21 (головуючий 1 інстанції Заічко О.В., м. Харків) за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Секретаря Харківської міської ради Терехова Ігоря Олександровича про визнання протиправними та скасування вимог Регламенту, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Секретаря Харківської міської ради Терехова Ігора Олександровича, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просили:
- визнати протиправними, такими, що не відповідають вимогам ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України, ст.4 ч. З ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.23-25, пп.1,2,3,4 та 6 ст.27, чч.3.2, 3.12 ст.50 Регламенту Харківської міської ради та такими, що створюють штучні перешкоди у роботі, тобто перешкоджають депутатській діяльності депутатів Харківської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , дії головуючого на 4-й сесії Харківської міської ради 21 квітня 2021 року секретаря Харківської міської ради та виконуючого обов'язки Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександрович полягали в тому, що:
на порушення пп.1,2,3,4 та 6 ст.27 Регламенту Харківської міської ради ОСОБА_8 при виступі від трибуни на сесії Харківської міської раді, яка розпочалася о 10.00 21 квітня 2021 року під головуванням ОСОБА_8 депутата Харківської міської ради ОСОБА_6 двічі перебив його; на 1:36:23 виступу зробив зауваження, що ОСОБА_6 , нібито, повторюється; на 1:38:02 знову перебив ОСОБА_6 , заявивши /рос./: “Слушайте, Вам тут написали, а вы озвучиваете”, що не відповідає дійсності, і не компенсував йому час для виступу згідно регламенту;
на порушення пп.1,2,3,4 та 6 ст.27 Регламенту Харківської міської ради ОСОБА_8 при виступі від трибуни на сесії Харківської міської ради, яка розпочалася о 10.00 21 квітня 2021 року, надавши на 4:25:00 слово для виступу від трибуни депутату ОСОБА_1 , на 4.26.19 ОСОБА_8 перебив його, заявивши /рос./: “Вы не голосуете, а только выступаете. Скажите, вы будете голосовать? Вы не проголосовали ни за один вопрос” і не реагував на те, що ОСОБА_1 двічі попросив його не перебивати, ОСОБА_8 не дав йому можливості продовжити виступ до 4:26:48. На 4:27:14 ОСОБА_8 знов перебив ОСОБА_1 і на цей раз його монолог тривав до 4:27:40, тобто З6 сек. На 4:28:19 ОСОБА_8 заявив ОСОБА_1 /рос./: “Вы, к сожалению, ни в чем не разбираетесь... Потому что Ваше время истекло”, після чого надав слово іншому депутату, і не компенсував йому час для виступу згідно регламенту;
на порушення пп.1,2,3,4 та 6 ст.27 Регламенту Харківської міської ради ОСОБА_8 при виступі від трибуни на сесії Харківської міської ради, яка розпочалася о 10.00 21 квітня 2021 року, надавши на 5:05:35 слово для виступу від трибуни депутату ОСОБА_5 /Зхв. за регламентом/, на 5:06:00 ОСОБА_8 його перебив словами: “Бойкот-бойкотом, а выступление - не бойкот”. На 5:07:00 знову перебив ОСОБА_5 на пів-слові, звернувшись до працівника виконкому: “При чем здесь одно к другому? Ответьте сразу ему / ОСОБА_5 /, чтобы ему потом не краснеть”... На 5:07:28 ОСОБА_8 перервав виступ ОСОБА_5 , надавши слово працівнику виконкому. Тобто виступ депутата ОСОБА_5 тривав менш ніж 2 хв. і був незаконно перерваний головуючим ОСОБА_8 , який не компенсував йому час для виступу згідно регламенту;
на порушення пп.1,2,3,4 та 6 ст.27 Регламенту Харківської міської ради ОСОБА_8 при виступі від трибуни на сесії Харківської міської ради, яка розпочалася о 10.00 21 квітня 2021 року, повторно надавши на 5:09:39 слово від трибуни ОСОБА_5 , на 5:09:41, тобто через 2 секунди, перебив його словами: “Слушайте, зто долго будет продолжаться? Вы ходите со скоростью как это...”, “Нет, говорить можно. ОСОБА_9 . ОСОБА_10 по делу. И не ошибайтесь больше. А то Вы улицы путаете”. Коли ОСОБА_5 намагався продемонструвати депутатам зі свого ОСОБА_11 те, як саме його не пустили до комунального підприємства, ОСОБА_8 знову його перебив і не давав можливості продовжити виступ з 5:10:18 до 5:11:10. Зокрема, знову зазначив: “Вы пока не проголосовали ни за один вопрос. Только время отрываете...” И обращаясь к залу: “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, “Я прошу не провоцировать. Здесь не нужно никого провоцировать”. Потім зробив ОСОБА_5 кілька зауважень і не дав у подальшому можливості продовжити виступ, і не компенсував йому час для виступу згідно регламенту.
- зобов'язати ОСОБА_8 при головуванні на пленарних засіданнях сесій Харківської міської ради не перешкоджати виконанню депутатських обов'язків та реалізації прав депутатам Харківської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , не робити їм під час виступів на сесіях персональних зауважень та оцінок виступів, що є порушенням пп.1,2,3,4 та 6 ст.27 Регламенту Харківської міської ради, не вчиняти інших штучних перешкод їхній депутатській діяльності та не звужувати їхнє право на виступ протягом часу, встановленого Регламентом Харківської міської ради.
В обґрунтування позову позивачі зазначили що, відповідач, обмежуючи виступ позивачів, як депутатів, під час виступу на сесії Харківської міської ради, обмежив можливість позивачів сумлінно виконувати їх обов'язки перед виборцями, чим порушив права кожного з позивачів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачі подали апеляційну скаргу, в якій зазначає, що Харківським окружним адміністративним судом порушено норми процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим та просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без розгляду, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , були обрані депуиаиами Харківської міської ради на виборах 25 жовтня 2020 року, є членами депутатської фракції Партії Шарія.
21.04.2021 була проведена чергова сесія Харківської міської ради під головуванням ОСОБА_8 у приміщенні сесійної зали за адресою: площа Конституції, б. 7, м. Харків.
На думку позивачів, секретар Харківської міської ради Терехов Ігор Олександрович порушив права позивачів, як депутатів, які надані їм Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування”, Регламентом Харківської міської ради, незаконно та необґрунтовано позбавляє їх можливості висловлювати свої думк, допускає нетактичні зауваження, надає оцінки виступам депутатів.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивачі звернулися до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії головуючого на 4-й сесії Харківської міської ради 21 квітня 2021 року секретаря Харківської міської ради та виконуючого обов'язки Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександрович та такими, що не відповідають вимогам ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України, ст.4 ч. З ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.23-25, пп.1,2,3,4 та 6 ст.27, чч.3.2, 3.12 ст.50 Регламенту Харківської міської ради, є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Закон № 280/97-ВР).
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону № 280/97-ВР, представницький орган місцевого самоврядування це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частини перша, третя статті 10 Закону №280/97-ВР).
Правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом № 280-97/ВР та Законом України від 11.07.2002 № 93-ІV “Про статус депутатів місцевих рад” (далі - Закон №93-ІV).
Частиною другою статті 2 Закону № 93-IV передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Статтею 11 Закону №93-ІУ визначені права депутата місцевої ради у виборчому окрузі, зокрема, частиною першою цієї норми Закону № 93-IV установлено, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:
1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;
2) на невідкладний прийом;
3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку (частина друга статті 11 Закону № 93-ІV).
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян (частина третя статті 11 Закону № 93-IV).
Частиною першою статті 15 Закону № 93-ІV визначено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів (частина друга статті 15 Закону № 93-ІV).
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради (частина третя статті 15 Закону № 93-ІV).
У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 15 Закону № 93-ІV).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що депутат місцевої ради реалізує свої повноваження шляхом внесення пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, бере участь в обговорення питань та їх суті, виносить на розгляд ради та її органів пропозиції з інших питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, має право звернутися до будь-якого суб'єкта щодо усунення вчинених ним порушень або направити депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів з вимогою вжити заходів з цього приводу.
Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
Відповідно до гарантій депутатської діяльності, визначених та встановлених Конституцією України та Законами № 280-97/ВР і № 93-ІV, депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень виключно шляхом внесення відповідних пропозицій та зауважень і саме у такий спосіб здійснює представництво інтересів територіальної громади, яка його обрала.
Депутат місцевої ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах, оскільки нормами чинного законодавства для нього встановлено особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 803/413/18 та Верховний Суд у справах № 697/835/17, № 320/740/16-а, № 320/7969/17, № 180/785/16-а.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що депутати Харківської міської ради 8 скликання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 позбавлені процесуальної можливості оскаржувати дії головуючого на засіданні Харківської міської ради у суді.
Колегія суддів зазначає, що позивачі просять суд визнати протиправними, та такими, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 4, ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.23-25, пп. 1, 2, 3, 4 та 6 ст.27, ч.ч. 3.2, 3.12 ст. 50 Регламенту Харківської міської ради та такими, що створюють штучні перешкоди у роботі, тобто перешкоджають депутатській діяльності депутатів Харківської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , дії головуючого на 4-й сесії Харківської міської ради 21 квітня 2021 року секретаря Харківської міської ради та виконуючого обов'язки Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича.
Відповідно до статті 27 Регламенту головуючий або тимчасово головуючий у випадках, визначених цим Регламентом, на засіданні міської ради зобов'язаний:
- дотримуватися цього Регламенту та забезпечувати його дотримання всіма учасниками засідання, дотримуватися порядку денного;
- забезпечувати дотримання прав депутатів на засіданні міської ради;
- забезпечувати порядок у залі засідань;
- контролювати час, встановлений цим Регламентом, для виступів, своєчасно нагадувати особі, що виступає, про закінчення встановленого часу;
- фіксувати всі пропозиції, що надійшли в ході засідання, та ставити їх на голосування, повідомляти результати голосування;
- виявляти шанобливе ставлення до учасників засідання, не допускати персональних зауважень та оцінок виступів учасників засідання;
- заслуховувати (зачитувати) та ставити на голосування позачергово пропозиції депутатів щодо порядку ведення засідання, у тому числі свої особисті пропозиції;
- брати до уваги повідомлення та роз'яснення членів постійної комісії міської ради з питань місцевого самоврядування, гласності та депутатської діяльності;
- підписувати прийняті радою рішення з питань, при розгляді яких він головував у випадках, передбачених частиною 3 статті 13 та абзацом третім частини 1 статті 14 цього Регламенту.
Як встановлено із матеріалів справи, депутати: ОСОБА_6 (виступ від трибуни та з місця), ОСОБА_1 (виступ від трибуни) та ОСОБА_5 (виступив двічі від трибуни), реалізували гарантоване законом та регламентом право на виступ та мали можливість донести інформацію по суті відповідних питань.
До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Регламенту головуючий на засіданні надає слово промовцям для доповіді, співдоповіді, виступів, заключного слова, заяв, резолюції, пояснень, зауважень, запитань, повідомлень та довідок, внесення пропозицій, поправок, оголошення депутатських запитів, обґрунтування відповіді на депутатський запит особою, до якої був звернений депутатський запит, обґрунтування пропозицій або поправок, відповіді на запитання, репліки, виголошення окремої думки.
Тривалість виступів: з доповідями і співдоповідями - до 10 хв; для відповідей на питання до доповідача (співдоповідача) - до 5 хв; з виступами від депутатських груп та фракцій - до 5 хв; у дебатах - до 3 хв; при розгляді питання порядку денного “Різне” - до 3 хв; з довідками, питаннями, формулюваннями пропозицій щодо порядку ведення, мотивів голосування, з аргументацією та коментарями до поправок - до 1 хв., але не більше двох разів із одного й того ж питання.
Разом з тим, встановлена Регламентом тривалість виступу не покладає на промовця обов'язок використовувати весь регламентний час для виступу.
Однак, із матеріалів справи встановлено, що не всі промовці виявили бажання використати весь час відведений їм на виступ.
Відповідно до ч. З ст. 23 Регламенту, продовження часу виступу є правом головуючого на засіданні та здійснюється за умови відсутності заперечень з боку інших депутатів.
Доказів того, що від промовців надходили клопотання про продовження часу виступу позивачами не надано.
Крім обов'язків, відповідно до п.1.1 ч. 1 ст. 28 Регламенту головуючий на засіданні міської ради має право позбавити особу, що виступає, слова, якщо вона порушує вимоги цього Регламенту, виступає не за порядком денним, використовує образливі висловлювання.
Вказані повноваження надані головуючому з метою дотримання виступаючими вимог Регламенту та з цією ціллю застосовуються головуючим на власний розсуд.
Депутату Харківської міської ради Законом та Регламентом наданий достатній обсяг прав, які в повній мірі надають можливість ефективно реалізовувати депутатські повноваження в частині права на виступ та свободу вираження власної позиції, з них можливість: внесення на розгляд ради та її органів пропозицій з інших питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю; звернутися до будь-якого суб'єкта щодо усунення вчинених ним порушень або направити депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів з вимогою вжити заходів з цього приводу; вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 50 Регламенту депутат міської ради може передати головуючому на засіданні тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень з обговорюваного питання для включення до протоколу засідання міської ради або її виконавчому органу, в якому він бере участь.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що жодних додаткових заходів з реалізації депутатських повноважень щодо виступу (долучення додаткових документів до протоколу пленарного засідання) позивачі не вживали, але, вирішили звернутись до суду.
З огляду викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії головуючого на 4-й сесії Харківської міської ради 21 квітня 2021 року секретаря Харківської міської ради та виконуючого обов'язки Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександрович та такими, що не відповідають вимогам ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України, ст.4 ч. З ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.23-25, пп.1,2,3,4 та 6 ст.27, чч.3.2, 3.12 ст.50 Регламенту Харківської міської ради, є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_8 при головуванні на пленарних засідання сесій Харківської міської ради не перешкоджати виконанню депутатських обов'язків та реалізації прав депутатам Харківської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , не робити їм під час виступів на сесіях персональних зауважень та оцінок виступів, що є порушенням пп. 1, 2, 3, 4 та 6 ст. 27 Регламенту Харківської міської ради, не вчиняти інших штучних перешкод їхній депутатській діяльності та не звужувати їхнє право на виступ протягом часу, встановленого Регламентом Харківської міської ради заявлені на майбутнє, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 440/759/19.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року по справі № 520/7844/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко