19 січня 2022 р.Справа № 520/11844/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/11844/2020
за заявою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про заміну способу і порядку виконання судового рішення по справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі №520/11844/2020 - позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили, видано виконавчий лист.
06.10.2021 року до суду надійшла заява старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій заявник просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі №520/11844/2020 шляхом заміни на стягнення з Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на користь стягувача суми, визначеної згідно довідки Управління про наявну заборгованість.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву та постановити рішення про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного суду України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих та доведених підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII ( далі- Закон № 1404) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення.
Таким чином, зміна способу і порядку виконання судового рішення здійснюються в разі неможливості виконати судове рішення з підстав невизначеності послідовності та змісту виконавчих дій.
При цьому, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В заяві старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 по справі № 520/11844/2020 з зобов'язання Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, визначивши, стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області на користь стягувача суми, визначеної згідно довідки Управління про наявну заборгованість.
Так, заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 65724433 з примусового виконання виконавчого листа №520/11844/2020, виданого 28.05.2021 Харківським окружним адміністративним судом. Проте, боржником не надано документів щодо виконання рішення суду.
Разом з тим слід зазначити, що зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.09.2018 по справі 1304/5584/12.
Так, зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття рішення.
Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №520/11844/2020, оскільки зміна способу і порядку виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв'язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року по справі № 520/11844/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 24.01.2022 року