18 січня 2022 р.Справа № 520/5871/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
представника позивача Шатова С.О.
представника відповідача Лук'янцева С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 (суддя: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 23.07.21) по справі № 520/5871/21м
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 24 вересня 2019 року № 0000073305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 35532,98 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 28426,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7106,60 грн), податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 24 вересня 2019 року № 0000093305 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у сумі 10 659,90 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 8 527,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2131,98 грн), податкове повідомлення - рішення ГУДПС у Харківській області від 24 вересня 2019 року № 0000083305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2723/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 від 09.08.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки відповідача про те, що позивач в І та III кварталі 2017 року отримав доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) є необґрунтованими, оскільки не підтверджені ані договорами купівлі-продажу транспортних засобів, ані документами про оціночну вартість, ані документами, які підтверджують факт розрахунку за такими договорами купівлі-продажу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 09.08.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами проведення перевірки складено акт № 2723/20-40-13-05-08/2967319010 від 09.08.2019, в якому зафіксовані наступні порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства:
- неподання (несвоєчасне) подання податкових декларацій за період, що перевірявся, в тому числі по податкових (звітних) періодах: пп. п.49.1, п. 49.2, пп.49.18.4 п.49.18, ст.49, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст.168, пп.173.3 ст. 173, пп.176.1.„в” п.176.1 ст.176, п. 179.1 ст. 179 ПКУ несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік;
- пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168, п. 173.1. ст.. 173, п. 173.3 ст. 173 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період, що перевірявся, на суму 28426,38 грн, в тому числі по звітних (податкових) періодах: 2017 рік - 28426,38 грн;
- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України військовий збір у сумі - 8527,92 грн;
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесені наступні рішення:
- податкове повідомлення - рішення від 24 вересня 2019 року № 0000073305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 35532,98 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 28426,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7106,60 грн),
- податкове повідомлення - рішення від 24 вересня 2019 року № 0000093305 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у сумі 10659,90 грн (в тому числі за податковими зобов'язаннями - 8527,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2131,98 грн),
- податкове повідомлення - рішення від 24 вересня 2019 року № 0000083305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується отримання позивачем доходу у вигляді доходу від продажу рухомого майна на загальну суму 618427,67 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;
Пунктом 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПКУ).
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з ПКУ.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
В акті перевірки вказано, що відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , в І та III кварталі 2017 року отримав доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , був направлений запит від 19.03.2019 № 3051/Т/20-40-53-06-25 "Про надання декларації про майновий стан і доходи, та відображення в ній сум доходу за 2017". Платник податків ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2017 до органу ДФС не надав. Так, згідно з відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, в І та III кварталі 2017 фізична особа - платник податків ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у додатковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував доходи за ознакою "105" (продаж (обмін) рухомого майна, такі доходи не задекларував та декларацію не надав. Встановлено виплату наступними установами: ТОВ "Вента - КОМ" (код 37094267), 49900,00 грн, та ТОВ "Транс - ком Плюс" (код 37781748) у сумі 568527,67 грн, доходу у вигляді доходу від продажу (обміну) рухомого майна, ознака доходу "105" на загальну суму 618427,67 грн впродовж 2017 року фізичній особі ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, податковим органом було направлено запити про надання інформації до ТОВ "Вента - КОМ" від 02.08.2018 № 32184/10/20-40-13-04-23, та ТОВ "Транс - ком Плюс" 27.09.2018 № 40813/10/20-40-53-06-23, стосовно відображених у податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період з 01.01.2017 по 31.12.20131.12.2017 фізичній особі ОСОБА_1 та виконання абз. 2 п.173.3 ст 173 ПКУ обов'язку самостійної сплати до бюджету податку з доходу від операції з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, під час укладання договору.
ТОВ "Вента - КОМ" на вищевказаний запит Головного управління ДФС у Харківській області надало у відповідь договір комісії № 6734/17/000319 від 19.01.2017 та надано інформацію про продаж рухомого майна гр. ОСОБА_1 , або за його довіреністю: ТОВ "Вента - КОМ", 19.01.2017 продаж автомобіля Nissan Аrmada, сірий, 2008р/в, сума 49900,00 грн. ТОВ "Транс-ком Плюс" на виказаний запит надало акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6734/17/001964 від 28.09.2017 та надано інформацію про продаж рухомого майна ОСОБА_1 або за його довіреністю: ТОВ "Транс-ком Плюс", 28.09.2017, продаж автомобіля Leхus GХ 470, чорний 2006р/в, сума 568527,67 грн.
На підставі отриманої інформації податковим органом зроблено висновок про те, що загальний річний незадекларований дохід за ознакою "105" складає 618427,67 грн, податок на доходи з фізичних осіб за ставками, визначеними п. 167.2 ст. 167 ПК України, з урахуванням п. 173.2 ст. 173 ПК України в сумі 28426,38 грн (618427,67 - 49900,00 грн) * 5 % = 28426,38 грн); в порушення п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України сума доходу не задекларована, сума збору - 8527,92 грн (618427,67 - 49900,00 грн) *1,5 % = 8527,92) ОСОБА_1 не визначав та не декларував, та не сплатив.
Ознака доходу "105" - частина доходів від операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна згідно з положеннями статті 173 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПК України).
Відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням статей 172-173 цього кодексу.
Відповідно до п. 173.2. ст. 173 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст.167 цього кодексу.
Згідно з п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу (5 відсотків бази оподаткування).
Пунктом 173.3 ст. 173 Податкового кодексу України у разі продажу (обміну) об'єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Також, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX “Перехідні положення” підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи визначені ст.163 ПК України.
Згідно п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
До загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається, зокрема дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПК України) (п.п.164.1.17 п.164.2 ст.164 ПК України).
Починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).
Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5 % від об'єкта оподаткування).
Так, підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Згідно п.п. 1.5 і 1. 6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Надаючи оцінку правомірності висновків податкового органу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Дослідивши надані до суду першої інстанції пояснення та документи від ТОВ «Вента-ком», колегія суддів зазначає таке.
Між представником позивача, ОСОБА_2 та ТОВ «Вента-ком» укладено договір комісії від 17.01.2017 (а.с. 112), відповідно до умов якого, зокрема, ТОВ «Вента-ком» не приймає участі у розрахунках між довірителем (позивачем) та покупцем. Про вказане ТОВ «Вента-ком» повідомило суд першої інстанції у наданих поясненнях.
17.01.2017 між директором ТОВ «Вента-ком», ОСОБА_3 , в статусі продавця, та ОСОБА_4 , у статусі покупця, укладено договір-купівлі продажу транспортного засобу Nissan Armada, сірий, 2008 р/в, VIN НОМЕР_2 (а.с.113), відповідно до умов якого покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість транспортного засобу, який є предметом договору.
19.01.2017 між директором ТОВ «Вента-ком», ОСОБА_3 , в статусі продавця та ОСОБА_4 , у статусі покупця, укладено угоду № 6734/17/000319, відповідно до якої вартість реалізації ТЗ складає 49900 грн, шляхом внесення грошових коштів в касу комітента в момент придбання ТЗ (а.с. 117).
Тобто, укладені між директором ТОВ «Вента-ком», ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 первинні документи свідчать про те, що грошові кошти за реалізацію транспортного засобу позивача Nissan Armada, сірий, 2008 р/в, VIN НОМЕР_2 отримано в касу комітента (ТОВ «Вента-ком»), а не безпосередньо позивачем, при цьому ТОВ «Вента-ком» не надано жодних доказів передачі грошових коштів позивачеві. Докази того, що розрахунки між позивачем та ОСОБА_4 здійснені без участі ТОВ «Вента-ком» також відсутні.
Також, колегією суддів встановлено, що між представником позивача, ОСОБА_5 та ТОВ «Транс-ком плюс» укладено договір комісії № 6443/17/001964 від 28.09.2017, яким передбачено обов'язок ТОВ «Транс-ком плюс» не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження ТЗ, виплатити позивачу належну йому частину цих коштів (за винятків коштів, що належать комісіонеру як комісійна виплата, прибуткового податку тощо, якщо такі виникли та погоджені з комітентом), на виконання цього договору.
Також ТОВ «Транс-ком плюс» надано складений ним акт огляду реалізованого ним транспортного засобу, в якому відсутні підтвердження сплати грошових коштів позивачеві.
Інших документів на підтвердження реалізації Lexus GX 470, універсал В, VIN- НОМЕР_3 , чорний 2006 р/в, який належав позивачеві ТОВ «Транс-ком плюс» не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами факту отримання позивачем доходу саме у І кварталі 2017 року у розмірі 49900 грн за продаж Nissan Armada, сірий, 2008 р/в, VIN-5 НОМЕР_4 , а також саме у ІІІ кварталі 2017 року у розмірі 568527,67 грн за продаж Lexus GX 470, універсал В, VIN- НОМЕР_3 , чорний 2006 р/в.
Факт реєстрації транспортних засобів Nissan Armada, сірий, 2008 р/в, VIN-5N1AA08C98N626401 та Lexus GX 470, універсал В, VIN- НОМЕР_3 , чорний 2006 р/в за новими власниками не доводить факту отримання доходу позивачем ані у вказаних податковим органом розмірах, ані у визначених ним спірних періодах.
Вказане унеможливлює проведення судової перевірки правильності визначення податковим органом бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а також унеможливлює встановлення правильного періоду отримання позивачем відповідного доходу та виникнення обов'язку подання відповідної податкової звітності.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом не надано до суду апеляційної інстанції витребуваних протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 належних доказів на підтвердження факту отримання під час проведення перевірки інформації від ТОВ «Вента-ком» та ТОВ «Транс-ком плюс» щодо отримання позивачем доходу у 2017 році, зокрема листів-відповідей на запит податкового органу, з доказами надходження до відповідача до початку проведення перевірки; доказів отримання позивачем доходу саме у 2017 році (виписки по банківським рахункам позивача або посилання на листи ТОВ «Вента-ком» та ТОВ «Транс-ком плюс» щодо фактичного перерахування ними коштів позивачеві); пояснень на підставі яких доказів встановлені порушення актом перевірки від 09.08.2019 з наданням належним чином завірених документів, що були використані при проведенні перевірки.
Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ПКУ щодо несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, визначення сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору слід вважати недоведеним, а податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2019 року № 0000073305, від 24 вересня 2019 року № 0000093305, від 24 вересня 2019 року № 0000083305 такими, що підлягають скасуванню.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Водночас, докази, на які посилається відповідач, не підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та визначення йому податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору та були спростовані в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 по справі № 520/5871/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 24.09.2019 № 0000073305, № 0000093305, № 0000083305.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 26.01.2022 року