Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.
Суддя-доповідач - Дяченко С.П.
22 червня 2010 року справа №2а-22986/09/1270
зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Нікуліна О.А.
при секретарі судового засідання Запорожцевій Г.В.
за участю представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року у справі №2а-22986/09/1270 за позовом ОСОБА_3 до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області про спонукання відповідача до вчинення певних дій,-
13 березня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про спонукання відповідача до вчинення певних дій.
Постановою суду від 17 липня 2009 року у задоволені позовних вимог , відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року залишена без змін.
20 серпня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про роз'яснення судового рішення від 17 липня 2009 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року у задоволені заяви представника позивача про роз'яснення судового рішення від 17 липня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про спонукання відповідача до вчинення певних дій, відмовлено.
З ухвалою суду першої інстанції представник позивач ОСОБА_3- ОСОБА_2 не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, чинного законодавства. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким повернути справу до суду першої інстанції для надання роз'яснень судового рішення. Постановити окрему ухвалу про недопустимість формального ставлення до розгляду заяв сторін в процесі з боку Луганського окружного суду .
При апеляційному перегляді справи, представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Інші особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи встановила наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця , ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
У розумінні ч.2 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано , або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Аналізуючи норму ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її складно виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
З заяви ОСОБА_3, взагалі, не вбачається, що, на думку заявника, є незрозумілим в ухвалі суду. Заявник констатує своє бажання на роз'яснення, але не вказує, що саме слід йому роз'яснити. Натомість, питання, наведені заявником в заяві про роз'яснення судового рішення, не стосуються тлумачення, незрозумілості прийнятого рішення, а фактично є незгодою з мотивацією судового рішення, та вимогою тлумачення статей Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України незрозумілість судового рішення є його недоліком. Відповідно до процесуальних вимог законності і обґрунтованості судового рішення постановлене у справі рішення має бути граничне повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Роз'ясненню, відповідно до положень ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає не будь-яке рішення, а лише те рішення суду, що є незрозумілим сторонам, третім особам чи їх представникам або державному виконавцеві. Суд наділений повноваженнями роз'яснювати лише ті рішення, які він сам ухвалив. Із заявою про незрозумілість судового рішення та про потребу у роз'ясненнях можуть звернутися особи, які беруть участь у справі або державний виконавець. Це означає, що суд не може за своєї ініціативи постановити ухвалу про роз'яснення свого рішення.
Судом першої, апеляційної інстанції встановлено, що із змісту вимог представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, щодо роз'яснення судового рішення вбачається що, вимоги заявника про роз'яснення постанови суду щодо неврахування судом при винесені рішення ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 163, ч. 2, 3 ст. 14, ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України; з яких мотивів суд дійшов до висновку, що позивач мав можливості ознайомитися в бухгалтерії Брянківської виправної колонії № 11 з наказом начальника Брянківської колонії № 11 від 18 червня 2002 року № 59, та чому суд в тексті постанови зазначив, що термін наказу № 59 від 11 червня 2002 року перенесено на декілька днів, а не на 14 днів, стосуються мотивації судового рішення, в якому суд наводить мотиви при прийнятті постанови і зазначає положення закону, яким він керувався.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення суду, питання наведені заявником в заяві про роз'яснення судового рішення, фактично не стосуються тлумачення, незрозумілості прийнятого рішення, а є питаннями консультативного характеру, які не охоплюються поняттям - роз'яснення судового рішення.
Відповідно до норм чинного законодавства інститут роз'яснення судового рішення застосовується судом у разі, коли рішення не потребує виправлення або відсутня необхідність в ухваленні додаткового судового рішення. Це означає, що, розглядаючи заяву про роз'яснення судового рішення, суд має вивчити питання про повноту висновків суду, викладених у резолютивній частині рішення, та про наявність описок чи помилок, які викликають незрозумілість судового рішення, роз'ясненню підлягають ті судові рішення, які є незрозумілими, містять суперечливі доводи, які ведуть до труднощів при їх виконанні, чого в даному випадку не має. Оскільки ухвала суду викладена доступним, зрозумілим язиком, і не потребує додаткових роз'яснень.
Стосовно вимог представника позивача щодо винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає, що у розумінні ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України, винесення окремої ухвали - це не обов'язок суду, а можливість відреагувати на деякі порушення закону, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення норм права, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Оскільки, колегія суддів при перегляді зазначеної справи порушень норм права з боку суду першої інстанції, не встановила, то клопотання представника в цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ретельно перевірено доводи заявника , дано їм вірну оцінку, ухвала суду від 01 березня 2010 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування ухваленого по справі судового рішення , відсутні.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 25 червня 2010 року.
Керуючись статтями 24, 160,166-167, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року у справі №2а-22986/09/1270 за позовом ОСОБА_3 до Брянківської виправної колонії № 11 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області про спонукання відповідача до вчинення певних дій - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Дяченко С.П.
Судді: Сіваченко І.В.
Нікулін О.А.