21 січня 2022 р. Справа № 480/10622/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 27.10.21 по справі № 480/10622/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо невиконання обов'язку у здійсненні повної об'єктивної перевірки, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача на отримання повної та обґрунтованої відповіді на одержані відповідачем звернення ОСОБА_1 від 12.04.2021, 21.04.2021, 26.05.2021, 10.08.2021, 16.08.2021, 28.08.2021; визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо безпідставної невиплати по заявам від 10.08.2021, 16.08.2021, 28.08.2021 та від 04.10.2021 клієнту ОСОБА_1 із його банківських рахунків грошових коштів на загальну суму 117 747 грн; визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо незабезпечення реалізації права заявника на його участь в перевірці поданих звернень; на ознайомлення з матеріалами перевірки; на одержання публічної інформації про перелік послуг, що надаються банком, порядку та умов їх надання, вартість, ціну / тарифи послуг; на повернення копій документів, долучених до звернень; інформації про особистий прийом ОСОБА_1 головою правління АТ Державний ощадний банк України"; визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо невиконання обов'язку, встановленого п.9.21 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою КМУ від 30.08.1999 №1596 в частині укладання банком з одержувачем пенсії ОСОБА_1 договору банківського рахунку на видачу належних сум пенсії як безпосередньо у банку так і з доставкою одержувачу додому за місцем фактичного проживання; визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо необґрунтованої відмови в задоволенні запиту споживача банківських послуг на доступ для ознайомлення з офіційними документами, що стосуються діяльності Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та його посадових осіб; визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо не вирішення по суті заяв та вимог ст.1064 ЦК України на видачу клієнту ОСОБА_1 нової належно заповненої ощадної книжки, як доказу в існуванні правовідносин сторін та підстав для розрахунку з банком з клієнтом по його банківському рахунку; зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" надати позивачу підписаний та скріплений печаткою банку договір банківського рахунку на видачу сум пенсій ОСОБА_1 як в банку, так і з доставкою одержувачу додому; зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.04.2021, 21.04.2021, 26.05.2021, 10.08.2021, 16.08.2021, 28.08.2021, 04.10.2021, адресовані та одержані Товариством з дотриманням вимог ст.ст. 15,18,19,22 ЗУ "Про звернення громадян", ЗУ "Про доступ до публічної інформації", Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках та надати позивачу повну обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк; зобов'язати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" забезпечити інформаційний запит на доступ позивача до офіційних документів, що стосуються діяльності Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з наданням письмової інформації, передбаченої ст.3-1, 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; стягнути із боржника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 117 747 грн, в тому числі 47 996 грн із рахунку № НОМЕР_1 , 69751 грн із карткового рахунку та моральну шкоду 10 000 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що зважаючи на повноваження АТ "Державний ощадний банк України" та його територіальних підрозділів щодо виплати пенсії віднесено до публічно-правових відносин, спори з приводу зобов'язання вчинення зазначених дій віднесено до адміністративного судочинства. Апелянт стверджує, що відповідач в цій справі наділений владно управлінськими функціями по відношенню до позивача-клієнта згідно договірних зобов'язань з виплати пенсії, розгляду звернень, надання публічної інформації та дотримання законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг. Зазначає, що позивач з відповідачем знаходить в договірних взаємовідносинах щодо виплати пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ та договору № 120/96 від 25.08.2009. Проте протиправна бездіяльність банку призвела до невиплати 47996 грн пенсійних коштів, що є єдиним джерелом його існування. Посилається на те, що ухвалою Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2019 у спрві № 589/3542/19 відмовлено у відкритті провадження за його вимогами із вказівкою на те, що він повинен звертатися до адміністративного суду з такими вимогами.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до приписів ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Державний ощадний банк України" обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду звернень про надання договору на виплату і доставку пенсії додому ОСОБА_1 та невидачі нової ощадної книжки.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виснував, що даний спір пов'язаний з приватноправовими відносинами щодо надання Договору банківського рахунку на виплату в банку і доставку пенсії за місцем проживання позивача, а також щодо отримання ОСОБА_1 нової ощадної книжки. При цьому спір виник між позивачем - фізичною особою та установою банку, яка не здійснює владних, управлінських функцій по відношенню до позивача, а тому в розумінні п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України не є суб'єктом владних повноважень.
Отже, як вважав суд першої інстанції, в цій справі виник спір про цивільне право, предметом якого є вимога позивача щодо способу отримання пенсійних виплат, у зв'язку з чим спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС).
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як убачається зі змісту позову, позивач просив визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними у зв'язку з тим, що відсутня, на його думку, повна відповідь банку у відповідь на його звернення. У вказаних зверненнях ОСОБА_1 як вкладник та клієнт АТ "Державний ощадний банк", що втрати ощадну книжку, вимагав від банку на підставі ст. 1054 ЦК України видати нову ощадну книжку. Отже, через порушення банком умов Договору та законодавства про надання інформації, на думку позивача дана справа набула адміністративно-правового характеру. Також, просить стягнути майнову та моральну шкоду через неналежне виконання посадових обов'язків працівниками Ощадного банку.
Колегія суддів уважає, що за змістом позовної заяви звернуті до Ощадбанку вимоги ОСОБА_1 не пов'язані із захистом його прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, адже стосуються забезпечення виконання умов Договору банківського вкладу та питань банківського обслуговування пенсійного рахунку позивача, відновлення порушеного права власності позивача на кошти банківського вкладу, зобов'язання видати нову ощадну книжку.
Позивачем не заявлено вимоги до Ощадбанку як до розпорядника публічної інформації щодо виконання вимог Закону України від 21 листопада 1996 року №537/96-ВР "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" в частині сум отриманих бюджетних коштів для виплати заощаджень коштів загалом, іншої подібної інформації.
Таким чином, у спірних правовідносинах Ощадбанк не здійснює владні управлінські функції по відношенню до позивача, не надає адміністративних послуг. Отже, цей спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням або загрозою порушення майнових прав позивача, які підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 826/12503/16.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі між позивачем та Ощадбанком має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Також, судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що йому відмовлено у доступі на правосуддя з посиланням на ухвалу Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2019 у спрві № 589/3542/19, якою відмовлено у відкритті провадження за його вимогами із вказівкою на те, що він повинен звертатися до адміністративного суду, колегія суддів відхиляє.
Як вбачається зі змісту ухвали від 20.08.2019 у справі № 589/3542/19, вимоги, які заявлені позивачем в межах справи № 589/3542/19, не є ідентичними до тих, з якими звернувся позивач до суду в цій справі. Зокрема, в справі № 589/3542/19 йдеться про протиправні (на думку позивача) дії АТ "Державний ощадний банк України", пов'язані з тривалою невиплатою коштів заборгованої з січня 2017 року заробітної плати в сумі 69751 грн при наявності законних підстав для її виплати, в той час як в цій справі наявний спір, пов'язаний з приватноправовими відносинами щодо надання Договору банківського рахунку на виплату в банку і доставку пенсії за місцем проживання позивача, а також щодо отримання ОСОБА_1 нової ощадної книжки.
Отже, підстави та предмет позову є відмінними та постановлення оскаржуваної ухвали не обмежує позивача у доступі до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, у зв'язку з тим, що даний спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 по справі № 480/10622/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов