Україна
06 липня 2010 р. справа № 2а-13245/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Малая С.Ю.
за участю:
позивача ОСОБА_3.,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьку, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання неправомірними податкових повідомлень № 0003791741/0-11165 від 12.03.2010, № 0003791741/1-17371/10/17213 від 26.04.2010 та рішення начальника ДПІ в м. Краматорську № 17256/10/25-012-3 від 26.04.2010, визнання зобов'язань про сплату прибуткового податку за 2009 рік виконаними, -
25.05.2010 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання неправомірними податкових повідомлень № 0003791741/0-11165 від 12.03.2010, № 0003791741/1-17371/10/17213 від 26.04.2010 та рішення начальника ДПІ в м. Краматорську № 17256/10/25-012-3 від 26.04.2010, визнання зобов'язань про сплату прибуткового податку за 2009 рік виконаними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 359 від 28.12.1993 вона є адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів, має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Позивач зареєстрована у ДПІ в м. Краматорську як особа, що займається незалежною професійною діяльністю.
Спірними податковими повідомленнями їй була нарахована сума податкового зобов'язання за 2009 рік на доходи від незалежної професійної діяльності у розмірі 1837,50 грн. За наслідками апеляційного узгодження вказані податкові повідомлення були залишені без змін.
Позивач, посилаючись на п.п. 1.3, 2.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зазначає, що вона є платником податку з доходів фізичних осіб. У березні 2010 року вона подала до податкового органу декларацію, в якій вказала, що сума отриманого доходу за 2009 рік складає 12250 грн., витрати, пов'язані з отриманням доходу, складають 4514,83 грн., сума доходу, що підлягає оподаткуванню, складає 7735,17 грн. Витратами є внески до ПФУ в сумі 2430 грн., оплата за опалення в сумі 927,44 грн., послуги електрозв'язку в сумі 226,28 грн., консультаційні витрати, пов'язані із утриманням приміщення, де вона працює, у т.ч. внески до адвокатського об'єднання «Донецька обласна колегія адвокатів», у сумі 931,11 грн. Сума податку складає 1160,28 грн., що перекривається переплатою по цьому податку у розмірі 2214,55 грн.
Відповідач в обґрунтування прийняття податкових повідомлень посилається на п.п. 3.1.2 вказаного вище Закону, який у даному випадку не підлягає застосуванню. Виходячи зі змісту цього Закону, утримання податків здійснюється із загального оподатковуваного доходу. При заповнені податкової декларації позивач керувалась Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» і розділом 4 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, який не втратив чинність.
Позивач вважає, що у даному випадку слід керуватися п. 9.12.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від продажу ними товарів (надання послуг, виконання робіт) в рамках їх підприємницької діяльності без створення юридичної особи … здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норми даного пункту. Таким спеціальним нормативно-правовим актом є вказаний вище Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян», відповідно до ст. 13 якого оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.
Просила визнати неправомірними податкові повідомлення № 0003791741/0-11165 від 12.03.2010, № 0003791741/1-17371/10/17213 від 26.04.2010 про нарахування прибуткового податку і рішення начальника ДПІ в м. Краматорську № 17256/10/25-012-3 від 26.04.2010, а також зобов'язання по сплаті прибуткового податку за 2009 рік вважати виконаними (а.с. 4-6).
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що розділ 4 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” від 26.10.1992 року визначає особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю і не врегульовує особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Вказала, що у спірних правовідносинах необхідно керуватись Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки позивач є самозайнятою особою і його доходи оподатковуються за загальними правилами за ставками, визначеними вказаним Законом в розмірі 15% від загального річного доходу. При цьому виключення із загального річного доходу будь-яких витрат, понесених з отриманням доходу, Законом не передбачено. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 20). Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням наданих заперечень.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 згідно свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 359 від 28.12.1993 є адвокатом (а.с. 24), знаходиться на обліку у ДПІ у м. Краматорську Донецької області як самостійний платник податків.
Як вбачається з поданої позивачем декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року або за інший період звітного року, ОСОБА_3 отримала валовий прибуток від заняття адвокатською діяльністю в сумі 12250 грн., понесла витрати, пов'язані з отриманням доходу, у сумі 4514,83 грн., чистий прибуток складає 7735,17 грн. (а.с. 8-9).
Згідно податкового повідомлення № 0003791741/0/11165 від 12.03.2010 позивачу було нараховане податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в сумі 1837,50 грн. (а.с. 16).
ОСОБА_3 оскаржила вказане повідомлення до ДПІ у м. Краматорську Донецької області (а.с. 13-14). За результатами розгляду скарги 26.04.2010 начальник державної податкової інспекції прийняв рішення № 17256/10/25-012-3, яким відмовив позивачу у задоволенні скарги (а.с. 11-12).
Податковим повідомленням № 0003791741/1/17371/10/1723 від 26.04.2010 (а.с. 15) позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в розмірі 1837,50 грн. (а.с. 15).
Позивач, не погоджуючись із вказаними вище рішеннями податкового органу, 25.05.2010 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (а.с. 4-6).
У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність податкових повідомлень № 0003791741/0-11165 від 12.03.2010, № 0003791741/1-17371/10/17213 від 26.04.2010, виходячи з наступного.
Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень було визначення ДПІ у м. Краматорську Донецької області суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на підставі поданої позивачем декларації про доходи, отримані у 2009 році.
Позиція позивача ґрунтується на тому, що оподатковуваним доходом у даному випадку є сума чистого доходу 7735,17 грн., яка розрахована як різниця між одержаним валовим доходом і витратами, пов'язаними з отриманням доходу. Отже, позивач вважає, що сума податку у даному випадку має складати 1160,28 грн. Враховуючи наявність переплати по цьому податку у розмірі 2214,55 грн. (а.с. 10), позивач вважає, що її податкові зобов'язання за 2009 рік є виконаними.
Суд не погоджує такі доводи позивача, виходячи з наступного.
З 01.01.2004 порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України “Про податок з доходу фізичних осіб” від 22.05.2003.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 вказаного Закону незалежна професійна діяльність - це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.
Згідно п. 1.9 ст. 1 вказаного Закону діяльність адвокатів визначена як незалежна професійна діяльність. Разом з тим, цей Закон окремо не визначає особливості оподаткування доходів фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, зокрема індивідуальну адвокатську діяльність.
Пунктом 22.10 Прикінцевих положень Закону України “Про податок з доходу фізичних осіб” визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.10.1992, крім розділу 4 у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Розділ 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” визначає особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю і не врегульовує особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, у зв'язку з чим суд вважає безпідставними посилання позивача на цей розділ Декрету.
Суд вважає, що порядок оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, визначаються Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Так, доходи осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, які не є найманими працівниками і які не зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, тобто самозайнятих осіб, оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, за ставками, визначеними п. п. 7.1 ст. 7 цього Закону з урахуванням приписів п.п. 22.3 ст. 22 Закону, згідно із якими, ставка оподаткування встановлена у 2009 році на рівні 15 % від об'єкта оподаткування (загальний річний дохід).
Відповідно до п.п “з” п. 1.3 ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.
Пунктом 5.3 ст. 3 Закону встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Цим же Законом не передбачено виключення із загального річного доходу будь-яких витрат, понесених з отриманням доходу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач вірно визначив податкове зобов'язання позивачу виходячи із загального розміру одержаного валового доходу.
Стосовно позовних вимог про визнання неправомірним рішення начальника ДПІ у м. Краматорську № 17256/10/25-012-3 від 26.04.2010, яким було відмовлено у задоволенні скарги позивача, поданої в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, суд зазначає наступне.
Абз. 1 п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Абз. 3 цього підпункту встановлено, що остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
За змістом п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Отже, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено можливості звернення платника податку до суду з вимогою про визнання неправомірним рішення контролюючого органу нижчого рівня, прийнятого за наслідками адміністративного оскарження. У судовому порядку може оскаржуватися остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу, яким у даному випадку є ДПА України. Позивач до ДПА України з відповідною скаргою не зверталася.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання неправомірними податкових повідомлень № 0003791741/0-11165 від 12.03.2010, № 0003791741/1-17371/10/17213 від 26.04.2010 та рішення начальника ДПІ в м. Краматорську № 17256/10/25-012-3 від 26.04.2010, визнання зобов'язань про сплату прибуткового податку за 2009 рік виконаними - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 липня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 11 липня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Христофоров А.Б.