07 лютого 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6
представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 січня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12022262020000179 від 26.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 січня 2022 року частково задоволено клопотання слідчого слідчого відділення №4 (м.Новоселиця) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022262020000179 від 26.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.
Накладено арешт на самоскид марки «Мерседес Actros» моделі «4143» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , що був вилучений під час огляду місця події 26.01.2022 року із забороною розпорядження на весь термін досудового розслідування.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказану ухвалу прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повному обсязі.
Вказує, що оскаржувана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з суттєвими порушеннями норм КПК України. Слідчий суддя не врахував всіх обставин, які мають значення та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Зазначає, що слідчим дотримано вимоги щодо строку звернення із клопотанням, а у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
ЄУНСС: 720/154/22 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Провадження №11-сс/822/33/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Вказує, що слідчим суддею не взято до уваги , що надра України, корисні копалини є об'єктом охорони, а незаконне посягання на них завдає шкоду інтересам держави і суспільства.
Окрім цього, слідчим суддею не враховано, що арештований транспортний засіб вилучений безпосередньо на місці події вчинення кримінального правопорушення, є знаряддям його вчинення, а в його кузові знаходиться предмет злочинного посягання - піщано-гравійна суміш, що мають доказове значення для подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
На апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав заперечення, в яких наводить власні доводи на спростування вимог прокурора.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Слідчим суддею встановлено, що СВ №4 (м.Новоселиця) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022262020000179 від 26 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.240 КК України, у зв'язку з тим, що 26.01.2022 року біля 12 години в адміністративних межах с.Припруття Чернівецького району Чернівецької області неподалік річки Прут, ОСОБА_6 за допомогою спеціальної техніки здійснював незаконний видобуток корисливих копалин у вигляді гравійно-піщаної суміші, чим порушив встановлені правила використання надр.
Згідно постанови слідчого від 27.01.2022 року самоскид марки «Мерседес Асtrоs» державний номерний знак НОМЕР_1 , який вилучено під час огляду місця події 26.01.2022 року, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вищевказаний самоскид належить ОСОБА_6 .
Згідно протоколу огляду місця події від 26.01.2022 року самоскид марки «Мерседес Асtrоs» державний номерний знак НОМЕР_1 в ході даної слідчої дії вилучений, а тому, згідно ч.2 ст.168 КПК України, рахується тимчасово вилученим майном.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 просили частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна шляхом заборони розпорядження та пом'якшити даний захід забезпечення кримінального провадження, визначивши арешт майна шляхом заборони розпорядження у виді відчуження.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскарженого судового рішення та вимоги апеляційної скарги, позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею в цілому дотримані та з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно.
Так, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно надав оцінку всі обставинам справи та прийшов висновку, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів, передбаченим ст.98 КПК України та накладення арешту на нього шляхом заборони розпорядження з метою збереження його як речового доказу буде достатнім для всебічного, об'єктивного розслідування кримінального провадження та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про який йдеться в клопотанні слідчого.
Під час розгляду клопотання слідчого в частині накладення арешту шляхом заборони відчуження, слідчий суддя встановив, що чинний КПК України не передбачає такого виду арешту.
Згідно п.4 ч.5 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя постановляє ухвалу про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Згідно загальних визначень цивільного законодавства, право розпорядження- встановлена законом можливість визначення юридичної долі речі (через її відчуження, дарування, знищення, найму та ін..).Таким чином, заборона розпорядження майном включає в себе заборону його відчуження. Тому, вимоги апеляційної скарги в частині арешту майна шляхом заборони відчуження майна не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
В суді першої та апеляційної інстанцій власник майна ОСОБА_6 повідомив колегії суду, що він займається господарською діяльністю, особисто використовуючи даний транспортний засіб, доходи від якої є його єдиним засобом для існування. Обраний судом першої інстанції вид арешту майна дозволяє продовжувати йому використовувати даний транспортний засіб особисто для здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, щодо заборони користуватися майном, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що слідчим не доведено необхідність накладення саме такого виду арешту і те, що накладення арешту шляхом заборони розпорядження є недостатнім.
Відповідно до ч.4. ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Тому, колегія суддів вважає, що користування даним майном не вплине на збереження його як речового доказу, забезпечить запобігання ризиків можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та не перешкоджатиме здійсненню досудового розслідування кримінального провадження.
Отже, під час розгляду клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов вірного висновку, який ґрунтується на вимогах ст.170-173 КПК України, що на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави вважати, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів, передбаченим ст.98 КПК України та його арешт шляхом заборони розпоряджатися буде достатнім для збереження речового доказу та забезпечення здійснення досудового розслідування.
Колегія суддів при прийнятті рішення враховує заперечення сторони захисту та матеріали додані до нього, проте вважає, що в даному випадку, в силу ст. 404 КПК України не може вийти за межі апеляційної скарги прокурора. Додані до заперечення документи підлягають оцінці стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 170-173,376 ч.2, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Новоселицького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 січня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12022262020000179 від 26.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_10 Станковська
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
08.02.2022 року
(дата засвідчення копії)