Справа № 638/10925/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/690/22 Доповідач: ОСОБА_2
31 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районногосуду м.Харкова від 04 серпня 2021 року у відношенні ОСОБА_7 ,-
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просив суд зарахувати йому строк перебування в слідчих ізоляторах після набрання вироку законної сили за періоди з 15 лютого 2018 року по 15 березня 2018 року, з 17 січня 2019 року по 10 травня 2019 року, з 13 лютого 2020 року по 06 серпня 2020 року, з 17 грудня 2020 року по 11 березня 2021 року з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.
Судом першої інстанції в задоволенні вказаного клопотання відмовлено з посиланням на те, що періоди перебування в слідчих ізоляторах після набрання вироком законної сили, етапування до слідчого ізолятора для участі у судовому розгляді в суді касаційної інстанції не є «попереднім ув'язненням», а тому не підлягають зарахуванню з розрахунку один день попереднього ув'язнення до два дні позбавлення волі.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить зарахувати строк перебування в слідчому ізоляторі за період з 15.02.2018 року по 15.03.2018, з 17.01.2019 по 10.05.2019, з 13.02.2020 по 06.08.2020, з 17.12.2020 по 11.03.2021 з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.
Свої вимоги засуджений обгрунтовує тим, що відповідно до Закону в строк попереднього ув'язнення входить строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій чи участі в судовому розгляді кримінального провадження. Вказує, що рішення суду не відповідає ч. 2 ст. 370 КПК України, оскільки його автоматично позбавляють права оскарження, так як копія ухвали до цього часу не отримана. Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Барвінківським районним судом Харківської області 22 червня 2017 року за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Вказаним вироком на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання його перебування в установах попереднього ув'язнення за період з 02 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Вирок суду першої інстанції набрав законної сили 15.02.2018 року, оскільки ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2018 року вирок залишено без змін. Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 02 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 квітня 2019 року вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2018 року змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 02 лютого 2017 року по 15 лютого 2018 року із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін. Відповідно до вимог ст. 72 КК України в строк покарання зараховується строк попереднього ув'язнення. Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Таким чином строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 тривав з 02.02.2017 року по день набрання вироком суду першої інстанції законної сили, тобто до 15.02.2018 року. Саме вказаний період був обгрунтовано зарахований засудженому в строк покарання з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. Наступні ж періоди перебування ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі після набрання вироком законної сили не є «попереднім ув'язненням», про що вірно зазначено судом першої інстанції, у зв'язку із чим не підлягають зарахуванню в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення до два дні позбавлення волі. Апеляційні вимоги засудженого не узгоджуються з правовими нормами та не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_7 , навів обгрунтовані мотиви прийнятого рішення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 539 КПК України,колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районногосуду м. Харкова від 04 серпня 2021 року у відношенні ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: