Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 лютого 2022 року м. Рівне
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваної - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2022 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби у кримінальному провадженні № 12021181010002184, внесеному до ЄРДР 27.10.2021 року за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, ?
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. строком на 60 днів до 14 березня 2022 року.
Покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області свій паспорт громадянина України та паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що при винесенні ухвали, слідчий суддя не врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваної, яка офіційно не працевлаштована, а тому існують підстави вважати, що вона отримувала кошти від зайняття злочинною діяльністю, тобто від збуту психотропних речовин. Наголошує на тому, що судом не взято до уваги тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До початку апеляційного розгляду справи захисник ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. Вказує, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй діянь, а також посилання на те, що підозрювана схильна до вживання наркотичних речовин є голослівними та надуманими. Наголошує, що остання раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягалася, одружена та має на утриманні малолітню доньку. Тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2022 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, підозрювану ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які заперечили доводам апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені в ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Як вбачається із матеріалів провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, слідчий суддя оцінив у сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, ступінь його тяжкості, наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має малолітню дитину, міцні соціальні зв'язки.
Тому, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий та прокурор не довели того, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків. З чим погоджується і колегія суддів.
Твердження слідчого та прокурора про можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на матеріалах клопотання.
Під час апеляційного розгляду захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_7 зазначила, що підозрювана умов домашнього арешту не порушувала, з'являлася на всі виклики слідчого, суду, паспорт громадянина України та паспорт для виїзду за кордон здала добровільно. Вказує, що на даний час ОСОБА_6 звернулася до Центру зайнятості та здійснює пошук роботи.
Доводи прокурора щодо тяжкості інкримінованого злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 , не можуть, на думку суду, безумовно свідчити про наявність ризиків, про які вказує ст.177 КПК України.
Під час перебування підозрюваної під домашнім арештом відомостей про порушення обраного запобіжного заходу не надходило. Також прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що підозрювана на всі виклики з'являлася та процесуальних обов'язків не порушувала, що дає колегії суддів підстави вважати, що вона усвідомлює наслідки вчиненого діяння.
Тому, вирішуючи питання про достатність чи недостатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, апеляційний суд враховує всі вищезазначені обставини, що додатково дає підстави для висновку, що обраний ОСОБА_6 запобіжний захід може забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків та запобігти наведеним у клопотанні ризикам.
Однак, орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання підозрюваною умов домашнього арешту в певний період доби звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2022 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період добизалишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3