Справа № 532/18/22 Номер провадження 11-сс/814/102/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
02 лютого 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
та власника майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Полтавського апеляційного суду м. Полтаві кримінальне провадження №12022175470000004 за апеляційною скаргою начальника відділу прокуратури Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду,-
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року задоволено частково клопотання слідчого тв н акладено арешт на майно, тимчасово вилучене в кримінальному провадженні №12022175470000004 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, а саме:
1)Бетонні труби в кількості 28 шт, довжиною 5 м., діаметром 50 см;
2)Бетонні кільця в кількості 38 шт, діаметром 65 см.
3)Металеві труби в кількості 4 шт., діаметром 60 см, довжиною 215 см.
Доручено їх зберігання на території відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.
Відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на спеціалізований вантажний транспортний засіб, автомобіль марки ''Mercedes Benz Ateco '', д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 та на міні-навантажувач марки ''Bobcat S650'', д.н.з. НОМЕР_3 , 2014 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , є ОСОБА_7 .
Повернуто власнику майна ОСОБА_7 спеціалізований вантажний транспортний засіб, автомобіль марки ''Mercedes Benz Ateco '', д.н.з. НОМЕР_1 , 200 року випуску та міні навантажувач марки 'Bobcat S650'', д.н.з. НОМЕР_3 , 2014 року випуску.
В обгрунтування даного рішення слідчий суддя вказав, що бетонні труби бетонні кільця і металеві труби є речовими доказами в кримінальному провадженні, а їх повернення може негативно вплинути на збереження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування ухвали суду в частині відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на спеціалізований вантажний транспортний засіб та міні-навантажувач. Постановити нову ухвалу якою накласти арешт на все майно вказане у клопотанні про арешт майна від 10.01.2022 року
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що автомобіль та міні навантажувач є важливими речовими доказами, вони використовувалися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Вказані транспортні засоби використовувалися з метою полегшення та більшої ефективності вчинення злочину, пристосовані для транспортування викрадених труб.
Додатковою підставою накладення арешту на транспортні засоби, є спеціальна конфіскація. Повернення майна власнику може негативно вплинути на його збереження.
Окрім того, прокурор зазначає, що під час досудового розслідування може виникнути необхідність у призначенні та проведенні комплексу судових експертиз, для проведення яких можуть бути необхідні вилучені транспортні засоби.
Позиція учасників судового провадження.
Прокурор підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.
Власник майна заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч.2 зазначеної норми права, метою накладення арешту на майно є:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 08.01.2022 року за с.Шенгури в напрямку с.Морози, з правого боку від автомобільної дороги на полі було виявлено факт замаху на крадіжку бетонних труб.
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ч.ч. 1,4 ст. 214 КПК України внесено до ЄРДР 08.01.2022 року за № 12022175470000004.
10.01.2022 року Кобеляцьким відділом Решетилівської окружної прокуратури було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.3 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та визначено підслідність кримінального провадження за слідчим відділенням відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.
Постановою начальника СД Полтавського районного управління поліції Відділення поліції №2 від 08.01.2022 року вилучені речі, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022175470000004.
В свою чергу апеляційний суд зазначає, що слідчим в клопотанні про арешт майна у кримінальному провадженні №12022175470000004 від 08.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, не доведено, що зазначене в клопотанні майно, використовувалося, як знаряддя злочину та зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Колегія суддів, приходить до висновку, що слідчим у клопотанні не доведено яке значення має зазначене в клопотанні майно, до досягнення завдань кримінального провадження. Слідчим також не доведено наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вилученого майна та яким чином арешт на вказане майно дозволить досягти дієвості кримінального провадження.
В кожному випадку слідчий, прокурор мають зазначити, яким конкретно критеріям відповідає майно, щодо якого заявлено клопотання про накладення арешту: чи воно являлося предметом, знаряддям вчинення злочину, чи воно зберегло на собі його сліди, тощо з наведенням відповідних обґрунтувань такого твердження.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Також, варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Оцінюючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12022175470000004 від 08.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, відсутні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні слідчого від 10.01.2022 року., а саме : спеціалізований вантажний транспортний засіб, автомобіль марки ''Mercedes Benz Ateco '', д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 та на міні-навантажувач марки ''Bobcat S650'', д.н.з. НОМЕР_3 , 2014 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , є ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам КПК України, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404,405,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу начальника відділу прокуратури Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ОСОБА_4