Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/155/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
02.02.2022 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2022 року,
У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12021120000000308 по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2022 суд першої інстанції за клопотанням прокурора продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме: з 18.01.2022 року до 19.03.2022 року, включно з визначенням застави 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 45 400 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що застосування саме цього запобіжного заходу, обставини кримінального провадження та особистість обвинуваченого змін не зазнали, а тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, ухилятись від суду, перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить переглянути ухвалу суду першої інстанції та винести рішення на його користь.
Зазначає, що органами досудового розслідування протягом пів року проводилися НСРД, які порушували його конституційні права, однак доказів його вини не здобуто. Спроби контрольної закупки не підтверджуються жодним доказом, що спростовує його винуватість у пред'явленому обвинуваченні. Відсутні протоколи слідчих дій, постанови про проведення яких виносилися неодноразово. А під час обшуку 28.09.2021 наркотичні засоби було підкинуто.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Як убачається з наданих районним судом матеріалів, у провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12021120000000308 по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може вчинити спроби ухилятись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження його права перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 , під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що направлене на вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, умисних, корисливих та вчинених з прямим умислом, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше судимий, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті та непогашені у законному порядку судимості, знову обвинувачується у вчиненні нового злочину, неодружений, тобто такий, що не має стійких соціальних зв'язків, при цьому суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, колегія суддів вважає, що висновки суду про продовження існування зазначених прокурором ризиків є такими, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують продовження дії обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи обвинуваченого про відсутність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки вказані питання віднесені до компетенції суду першої інстанції.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано визначив заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною, а тому у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 слід відмовити.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме: з 18.01.2022 року до 19.03.2022 року, включно з визначенням застави 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 45 400 грн. - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4