Справа № 347/1718/19
Провадження № 22-ц/4808/307/22
Головуючий у 1 інстанції ГОРДІЙ В. І.
Суддя-доповідач Девляшевський
07 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Пацаган В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненим договору позики, визнання договорів купівлі-продажу удаваними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду, постановлену головуючим суддею Гордієм В.І. 13 грудня 2021 року,
Ухвалою Косівського районного суду від 13 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненим договору позики від 11.03.2016, визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки від 11.03.2016, зареєстрованих за №271 та №272, удаваними, визнання їх договорами іпотеки, які припинені в зв'язку із виконанням основного зобов'язання, залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт з посиланням на ст. 128 ЦПК України зазначає, що ні вона, ані її представник не отримували судових повісток про виклик до суду на 06.10.2021, 15.11.2021 та 13.12.2021. На думку ОСОБА_1 , розписки про направлення судових повісток та подані її представником клопотання про відкладення розгляду справи не мають юридичного підгрунття та побудовані на припущеннях суду. Крім того, апелянт зазначає, що її представник завчасно повідомляв суд про його неможливість бути присутнім у вказаних судових засіданнях. На підтвердження вказаного апелянт надає номер електронного медичного висновку про непрацездатність ОСОБА_4 та роздруківку із сайту «Судова влада України». Вважає, що оскільки представником повідомлялося про причини неявки в судові засідання, призначені на 06.10.2021, 15.11.2021 та 13.12.2021, то у суду не було підстав для залишення позову без розгляду. Також, вказує апелянт, місцевий суд не визначив її явку обов'язковою, не мотивував своє рішення чому за відсутності позивача неможливо розглянути справу по суті. На думку апелянта, суд не оцінив поважність причин неприбуття сторони у судове засідання, не визначив чи можливо розглянути справу за відсутності позивача, що призвело до порушення передбачених ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 43 ЦПК України прав позивача.
Просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
У поданому відзиві відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає її необґрунтованою. Вказує, що про обізнаність апелянта про дату судових засідань свідчать подані її представником клопотання про відкладення розгляду справи. Також ОСОБА_3 зазначає, що повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Відповідач з посиланням на ст.43, 44 ЦПК України та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 (справа №757/23967/13-ц) зауважує, що учасник судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зважаючи на викладене, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явились з невідомих причин. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.
Від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із повторною неявкою належно повідомленого позивача, суд першої інстанції виходив з того, що справа неодноразово призначалась до розгляду, проте втретє поспіль, ні позивачка, ні її представник в судові засідання не з'являються, хоча про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджують наявні в матеріалах справи розписки про направлення судових повісток, а також подані ними напередодні судових засідань клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому місцевий суд зазначив, що позивачка та її представник заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали, а в процесі розгляду справи змінювали та уточнювали позовні вимоги, що вказує на існування перешкод для розгляду справи без їх участі.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду в даній справі відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вищезазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він вправі подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі №450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі №757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у судове засідання, призначене на 06 жовтня 2021 року о 10 год. 00 хв., позивач та її представник не з'явились, про дату і час були повідомлені за допомогою СМС-повісток, а також повідомленням про виклик до суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками (т.3 а.с. 45, 46, 49).
Крім того, 05.10.2021 представником позивача та позивачкою було подано до суду клопотання про перенесення розгляду справи, що підтверджує обізнаність позивача та її представника про дату, час і місце проведення судового засіданні.
Так, у клопотанні представник позивача посилався на те, що 06.10.2021 він бере участь у розгляді кримінальної справи №346/594/20, яка буде розглядатися у Коломийському міськрайонному суді. Однак, на підтвердження зазначених обставин до суду представником в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не було надано жодного доказу (т.3 а.с. 57-59).
За наслідком неявки сторони позивача, судом було відкладено судове засідання на 15.11.2021 на 11 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 15 листопада 2021 року об 11.00 год., позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явились, хоча про дату, час і місце проведення якого представник був належним чином повідомлений. Це підтверджується розпискою про направлення повідомлення про виклик на електронну пошту представника (т.3 а.с. 78).
Однак, 15 листопада 2021 року на електронну пошту суду надійшла заява від представника позивача про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою. Проте, на підтвердження зазначених обставин до суду представником в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не було надано жодного доказу (т.3 а.с. 83-85).
За клопотанням представника позивача судом було відкладено судове засідання на 13.12.2021 о 13 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 13.12.2021 о 13 год. 00 хв., позивач та її представник ОСОБА_4 не з'явились, хоча про дату, час і місце його проведення представник був належним чином повідомлений. Це підтверджується розпискою про відправлення повідомлення про виклик на електронну пошту представника (т.3 а.с. 102).
Однак, знову в день судового засідання 13.12.2021 до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про відкладення судового засідання у зв'язку з участю представника у розгляді справи №351/322/20, яка буде розглядатися у Снятинському районному суді (т.3 а.с. 116-117). На підтвердження зазначених обставин до суду позивачем в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не було надано жодного доказу.
Апеляційний суд зауважує, що позивач та її представники у останні вказані три судові засідання поспіль були повідомлені про дату, час і місце проведення судових засідань, що додатково підтверджується поданими останніми клопотаннями про відкладення судових засідань, однак до судових засідань не з'явились.
Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи тривалість провадження у справі (провадження відкрито ще у вересні 2019 року), а також не подання позивачем заяви про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі №520/10478/16-ц та у постанові від 02 грудня 2021 року (справа №575/1998/19).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо поважності причин неявки у судове засідання з огляду на таке.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Разом з тим, заява про розгляд справи за відсутністю позивача до суду не надходила.
Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд повинен був розглянути та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, є безпідставними, оскільки відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України передбачено розгляд справи за наявними у справі даних і доказів у випадку повторної неявки відповідача, а не позивача. Наслідки ж повторної неявки позивача в свою чергу, передбачено частиною п'ятою наведеної норми та пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування ухваленого в даній справі рішення немає.
Колегія суддів зауважує, що позивач після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду, у відповідності до ч.2 ст. 257 ЦПК України має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Косівського районного суду від 13 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.
Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 08 лютого 2022 року.