Справа № 288/973/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.4 ст.399 КПК Доповідач ОСОБА_2
Житомирський апеляційний суд
Ухвала
08 лютого 2022 р. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали судового провадження №288/973/21 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року,
цією ухвалою судом першої інстанції відмовлено захиснику ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року, адвокат ОСОБА_3 просить скасувати зазначену ухвалу, як незаконну, та постановити нову, якою визнати ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та надані матеріали, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ст.392 цього кодексу, якою визначено виключний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Так, відповідно до ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено, оскаржувана ухвала про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадженні, постановлена під час судового розгляду провадження по суті в суді першої інстанції, разом з цим, у відповідності до положень ст.392 КПК України, апеляційному оскарженню не підлягає. Зазначення судом першої інстанції про можливість оскарження ухвали від 26.01.2022 є помилковим.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, на яку, згідно із кримінальним процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження, та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.
Керуючись ч.4 ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2022 року, якою відмовлено захиснику ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати адвокату ОСОБА_3 , який подав апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.
Суддя :