СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/29/22
пр. № 1-кп/759/660/22
08 лютого 2022 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018100080009340 від 19.11.2018 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сімферополя, громадянина України, освіта вища, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (в ред. станом на 18.11.2018р.), сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
інші учасники: потерпіла - ОСОБА_6 ,
19.11.2018 року приблизно в 00.30год., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «BMW 530D», р.н. НОМЕР_1 (литовської реєстрації), рухався на 19-му кілометрі проїзної частини автодороги «Київ-Чоп» у м. Києві, зі сторони села Стоянка Києво-Святошинського району Київської області в напрямку станції метрополітену «Житомирська», зі швидкістю щонайменше 85-89 км/год., яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., перевозячи на передньому сидінні пасажира ОСОБА_7 .
В цей час, у зустрічному напрямку, рухався автомобіль марки «Ореl Insignia», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , наближаючись до місця, призначеного для розвороту транспортних засобів, розташованого неподалік зупинки громадського транспорту «Сосновий бір».
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п.п. 12.3, 12.1 та підпункту «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху України:
- п.1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- підпункт «б» п. 12.9 водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «BMW 530D», р.н. НОМЕР_1 (литовської реєстрації), будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, маючи об'єктивну змогу спостерігати на шляху свого руху почергово встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» - «90 км/год.», «70 км/год.» та «50 км/год.», та відповідно обирати дозволену швидкість руху, умисно порушуючи швидкісний режим, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, наближаючись до місця для розвороту транспортних засобів, не зміг відповідно зреагувати на небезпеку у вигляді автомобіля марки «Opel Insignia», який виконував маневр розвороту і якого він об'єктивно спроможний був своєчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого, у місці для розвороту, розташованому на відстані 332 метри до зупинки громадського транспорту «Сосновий бір», скоїв зіткнення з автомобілем «Opel Insignia», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , з подальшим наїздом на металевий відбійник (яким розподілено зустрічні напрямки руху) та зупинкою на смугах зустрічного напрямку руху.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження та 09.12.2018, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 17, помер.
Так, смерть ОСОБА_7 настала від виникнення запального процесу в м'яких тканинах в ділянці оперативного втручання та подальшого поширення його на оболонки та в тканину спинного мозку і висхідним шляхом на м'яку та павутинну мозкові оболонки головного мозку. Недотримання правил асептики-антисептики саме при виконанні вказаного оперативного втручання - дефект в наданні медичної допомоги ОСОБА_7 , у вигляді бездіяльності лікаря.
Таким чином, між настанням смерті ОСОБА_7 та вказаним дефектом у наданні йому медичної допомоги в умовах Київської міської клінічної лікарні № 17 наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Після подій 19.11.2018 у ОСОБА_7 мали місце такі ушкодження: - закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища на полюсі лівої скроневої частки, крововиливів під м'яку оболонку випуклої поверхні тім'яних часток із заходом на бічну поверхню скроневих часток та на внутрішню поверхню тім'яних часток мозку, в ділянці основи правої скроневої частки та по задній півокружності півкуль мозочку, крововиливу під окістя передньої поверхні пірамідки лівої скроневої кістки, саден скроневої ділянки; закрита хребетно- спинно-мозкова травма у вигляді крововиливів в речовину та під м'яку оболонку спинного мозку з її розривами на рівні IV поперекового хребця, компресійного перелому тіла IV поперекового хребця, уламкового перелому тіла III поперекового хребця, переломів поперечних відростків І-ІІ поперекових хребців справа, перелому остистого відростка III поперекового хребця справа, крововиливів в м'які тканини навколо ушкоджених відділів хребта; - закрита травма черевної порожнини та заочеревинного простору у вигляді множинних крововиливів в ділянці тонкого кишківника та його брижі, сліпої кишки, в товщу правого наднирника, кірковий шар лівого наднирника, поширених крововиливів в м'язи та правий фланк черевної стінки, заочеревинну клітковину (переважно справа та зліва, що сягають верхніх полюсів нирки); - закрита травма правого стегна у вигляді сегментарно-уламкового перелому верхньої половини стегнової кістки; - закрита травма правого гомілково- ступневого суглобу та стопи у вигляді перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки, часткового розриву зв'язок поперечного суглобу передилюсни; - закрита травма лівого гомілково-ступневого суглобу та стопи у вигляді уламкового перелому п'яткової кістки, вивиху лівої стопи; - садна правої гомілки. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травматичною дією тупого(их) предмета(ів), могли утворитись в термін, вказаний в постанові, тобто, 19.11.2018, при транспортній травмі (травма в салоні автомобіля, що рухався при зіткненні його з перешкодою). Вищевказані закриті травми, які включають в себе переломи і закрита травма черевної порожнини та заочеревинного простору у ОСОБА_7 в своєму перебігу супроводжувались розвитком постгеморагічної анемії тяжкого ступеня (як наслідок масивної крововтрати), що потребувало неодноразового проведення переливання одногрупної еритроцитарної маси. Вказані закриті травми у своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Враховуючи причину смерті ОСОБА_7 , між її настанням та отриманими ним тілесними ушкодженнями внаслідок транспортної травми, відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п 2.3, п.п. 12.3, 12.1 та підпункту «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України (в ред. станом на 18.11.2018р.), як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Під час досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 23.12.2021р. укладено угоду про визнання винуватості.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (в ред. станом на 18.11.2018р.), який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Під час судового засідання судом з'ясовано в обвинуваченого ОСОБА_3 , що він цілком розуміє права передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди.
Суд переконався у судовому засіданні, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім того, потерпіла ОСОБА_6 в письмовій заяві та в судовому засіданні підтвердила свою згоду на укладання угоди та просила її затвердити, оскільки жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не має.
Встановлено, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, оскільки умови угоди не суперечать вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін, правова кваліфікація злочину вірна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання, відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
Крім цього, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз у сумі 109272,37 грн.
Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373- 376, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 грудня 2021 року, між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (в ред. станом на 18.11.2018р.), та призначити йому, узгоджене сторонами покарання, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Зобов'язати ОСОБА_3 згідно ст.76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз у сумі 109272 (сто дев'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 37 коп.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1