Справа № 758/460/17
27 січня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Овчаренко Р.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» про виплату страхового відшкодування,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить стягнути з останнього страхове відшкодування у розмірі 90387,98 грн та моральну шкоду у сумі 10000,00 грн; вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що 30 березня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі позивача внаслідок якої пошкоджено автомобіль останнього. Пошкоджений автомобіль був застрахований відповідачем відповідно до укладеного між сторонами договору. У зв'язку із ДТП звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Отримав відмову через припинення договору добровільного страхування на момент ДТП. Вважає, таку відмову безпідставною, адже страхові платежі сплачував своєчасно. Зокрема, спірний платіж за період з 03.02.2016 по 02.05.2016 сплачено вчасно працівнику компанії. Згідно з акту експертизи вартість відновлювального ремонту становить спірну суму. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити у відповідності до ст. ст. 629, 979 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», умов договору. Разом із тим, через відмову у виплаті страхового відшкодування, умисне уникнення відповідачем виконання умов договору, позивачем понесено морально шкоду у відповідності до ст. 23 ЦК України. У відповідності до ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання судових витрат.
Відповідачем подано до суду заперечення на позов, які суд розцінює як відзив на позов. Наводить аргументи про те, що сторони перебували у договірних відносинах відповідно до договору від 02 листопада 2015 року № АЗ 048/101/150000345. Сторони досягли згоди з усіх його умов. Зобов'язання сторонами повинні виконуватися належним чином з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору. Однією із істотних умов цього договору є розмір страхового платежу та строки його сплати, які повинні своєчасно вноситися у відповідності до ст. 12 Закону України «Про страхування» та п. 12 згаданого договору, адже має значення для набуття договором чинності, про що було відомо позивачу. Строк дії договору залежить від набуття ним чинності, а відтак у разі несвоєчасної сплати наступного страхового платежу - відсутня пролонгація договору на наступний страховий період. Спірний договір передбачав сплату страхових платежів у визначені договором періоди. Другий страховий період був визначений з 03 лютого 2016 року по 02 травня 2016 року, а чинність договору не припиняється у разі внесення такого платежу до 03 лютого 2016 року. Однак, страховий платіж у такий строк не був сплачений, що підтверджено квитанцією, яка містить відомості про проведену операцію лише 04 лютого 2016 року, тобто з порушенням визначених сторонами строків, у зв'язку із чим договір не набрав чинності на наступний страховий період з 03 лютого 2016 року по 02 травня 2016 року, а тому відбулось припинення договору згідно з п. 17.4 договору. Оскільки, ДТП сталась у період не дії укладеного між сторонами договору, а відтак у відповідності до умов договору позивачу було відмовлено у виплатів страхового відшкодування. Щодо доводів позивача про передачу коштів працівнику відповідача, то такі не відповідають дійсності, адже жодних доказів цього не подано. Разом із тим, сторони дійшли згоди про сплату страхових платежів у безготівковій формі (п. п. 17.2, 17.3 договору), будь-яких доказів передачі коштів працівнику відповідача не подано та таке не відповідає досягнутим сторонами умов договору щодо сплати страхових платежів. У зв'язку із наведеним просить у позові відмовити.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення до позову. Наводить аргументи про те, що передачу коштів для сплати за наступний страховий платіж передано працівнику відповідача, що можуть підтвердити свідки, а відтак позивачем було дотримано умовив договору. Розірвання договору можливе за згоди сторін договору, якої позивач не надавав.
Відповідачем подано до суду відповідь на додаткові пояснення позивача. Наводить доводи про те, що з 2015 року у відповідача запроваджено виключно безготівкову форму внесення страхових платежів, у відповідності до наказу голови правління ПрАТ «УПСК». У відповідача відсутні реєстратори розрахункових операцій, що підтверджено довідкою органу державної податкової служби. Аргументи позивача щодо передачі коштів працівнику відповідача не виповідаються дійсності. Просить у позові відмовити.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
26 травня 2021 року ухвалою суду Подільського районного суду м. Києва справу передано за підступністю до Оболонського районного суду м. Києва.
04 серпня 2021 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва справу передано за територіальною підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
08 листопада 2021 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з підстав викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову повністю з підстав викладених у заявах по суті.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Суд установив, 02 листопада 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежна-страхова компанія» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач, власник транспортного засобу) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № АЗ-048/101/150000345 (далі - договір, договір від 02 листопада 2015 року). Застраховано транспортний засіб марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 /арк. спр. 5-9, 13/.
30 березня 2016 року у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля, про що позивач повідомив відповідача, що підтверджено заявою-повідомленням від 30 березня 2016 року № 048/02/072 / арк. спр. 57/.
08 квітня 2016 року відповідачем за участі представника власника пошкодженого транспортного засобу праведного огляд пошкодженого автомобіля. Здійснено опис пошкоджень такого автомобіля /арк. спр. 58/.
10 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за пошкоджений в результаті настання страхового випадку транспортного засобу марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 /арк. спр. 59/.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 14 травня 2016 року № 4876 завданого власнику КТЗ марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 складає 90387,98 грн /арк. спр. 17-26/.
Однак, відповідач не здійснив страхове відшкодування у зв'язку із тим, що дану ДТП не визнає страховим випадком, у зв'язку з припиненням дії договору страхування від 02 листопада 2015 року.
У зв'язку з тим, що страхову виплату не було виплачена у відповідності до укладеного договору страхування, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 509 ЦК України договором є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 982 цього Кодексу істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором ст. 983 ЦК України).
Отже, повертаючись до матеріалів справи суд відмічає, що сторони перебували у договірних відносинах, які виникли з договору страхування, укладеного між ними 02 листопада 2015 року, у якому погоджено його зміст. Зокрема, з аналізу договору убачається, що сторонами погоджено істотні умови притаманні цього виду договору, права та обов'язки сторін та такий договір набрав чинності у відповідності до ст. ст. 982, 983 ЦК України.
Одним із доводів відповідача щодо невиплати страхового відшкодування є несвоєчасне виконання позивачем умов договору щодо своєчасного внесення страхових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до договору від 02 листопада 2015 року сторони погодили одну із істотних умов договору страхування - розмір страхового платежу і строки його сплати.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі.
Відтак, така умова стала для страхувальника одним із обов'язків, якого повинен останній дотримуватись з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 02 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 12 договору від 02 листопада 2015 року сторони погодили розміри страхових платежів та строки їх сплати, наступним чином: перший страховий платіж за період з 03 листопада 2015 року до 02 лютого 2016 року у розмірі 6377,50 грн, підлягає сплаті до 04 листопада 2015 року; другий платіж за період з 03 лютого 2016 року по 02 травня 2016 року у розмірі 6375,00 грн, підлягає сплаті до 03 лютого 2016 року; третій платіж за період з 03 травня 2016 року до 02 серпня 2016 року у розмірі 6375,00 грн, підлягає сплаті до 03 травня 2016 року; четвертий платіж за період з 03 серпня 2016 року до 02 листопада 2016 року, підлягає сплаті 03 серпня 2016 року / арк. спр. 5/.
З метою виконання вимог ст. 982 ЦК України сторони погодили порядок набуття договором від 02 листопада 2015 року набуття ним чинності.
Так, відповідно до п. 17.2 договору від 02 листопада 2015 року зазначено, що договір набуває чинності 00 годин 00 хвилин дня, визначеного п. 12 договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин, наступного за днем надходження на поточний рахунок страховика страхового платежу згідно з п. 12 договору, за умови попереднього надання транспортного засобу для огляду, що засвідчується атом огляду ТЗ.
Момент набуття чинності договором сторони не заперечують, а відтак суд приймає до уваги, що такий набув чинності у відповідності до п. 17.2 цього договору.
Спірні правовідносини стосуються продовження дії такого договору на наступний період.
Відповідно до п. 17.3 договору від 02 листопада 2015 року договір продовжує свою дію на кожен наступний період, зазначеної у п. 12 цього договору як початок періоду страхування, за умови надходження страхового платежу за відповідний період страхування у повному обсязі на поточний рахунок страховика в строк, визначений п. 12 договору.
Разом із тим, відповідно до наказу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від 23 січня 2015 року № 21 «Про заборону прийому платежів готівкою» заборонено з 01 лютого 2015 року приймати страхові платежі у касах відокремлених структурних підрозділів та центрального офісу ПрАТ «УПСК» з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою у встановленому порядку. Дані обставини підтверджено листом та довідкою органу державної податкової служби про відсутність зареєстрованих реєстраторів розрахунковий операцій у період з 03 листопада 2015 року по 04 лютого 2016 року /арк спр. 151-155/.
Суд установив, другий страховий платіж за період з 03 лютого 2016 року по 02 травня 2016 року у розмірі 6375,00 грн внесено позивачем на поточний рахунок відповідача 04 лютого 2016 року, що підтверджено чеком № 04022016105927 /арк. спр. 56/. Отже, сплачено поза терміном, який сторонами погоджено у п. 12 договору.
У зв'язку із встановленою обставиною, суд критично оцінює доводи позивача про те, що кошти для подальшої сплати страхового платежу у встановлений у договорі термін були передані позивачем працівнику відповідача, який в подальшому повинен був здійснив сплату страхового платежу на поточний рахунок відповідача, суперечить погодженим сторонами умов договору, якими не передбачено вказаний порядок сплати страхового платежу, такий суперечить наказу від 23 січня 2015 року № 23 та відомостям наданих органом державної податкової служби. Разом із тим, такі доводи жодним чином не підтверджено доказами у відповідності до ст. 76-80 ЦПК України, які б могли бути оцінені судом у сукупності з іншими наявними у справі даними.
Отже, суд прийшов до переконання про те, що позивачем своєчасно, у погоджені сторонами терміни не внесено черговий (другий) страховий платіж, чим порушено обов'язок передбачений п. 12 договору, ст. 21 Закону України «Про страхування» та ст. 979 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність також у разі несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. Аналогічна умова міститься у п. 23.2 договору від 02 листопада 2015 року.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 997 ЦК України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором. Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 17.4 договору від 02 листопада 2015 року договір припиняє свою дію о 24 годині 00 хвилин останнього дня оплаченого періоду страхування, згідно з п. 12 цього договору.
Отже, оскільки позивач своєчасно не здійснив сплату наступного страхового платежу у погодженим сторонами термін, страхувальник не пред'являв страхувальнику письмової вимоги про сплату чергового страхового платежу, адже цього суд не встановив, а відтак договір від 02 листопада 2015 року припинив свою дію о 24 годині 00 хвилин 02 лютого 2016 року у відповідності до п. п. 17.4, 23.2 договору.
ДТП сталась за участі застрахованого транспортного засобу 30 березня 2016 року, тобто після припинення договору від 02 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 17.4 договору від 02 листопада 2015 року всі події, які відбулись після припинення дії договору не визнаються страховими, а збитки, пов'язані з їх настанням, страховиком не відшкодовуються.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що оскільки сторони перебували у договірних відносинах, ними погоджено усі умови договору від 02 листопада 2015 року, які зобов'язались виконувати належним чином, однак, відповідач порушив обов'язок своєчасної слати чергового страхового платежу, у зв'язку із чим строк дії договору від 02 листопада 2015 року припинив свою чинність ще до настання ДТП 30 березня 2016 року, а відтак така подія не була визнана страховиком страховим випадком на яку поширюється дія цього договору, а тому суд прийшов до переконання про те, що відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що оскільки договір від 02 листопада 2015 року є правомірним та припинив чинність на момент ДТП, яка не визнана відповідачем страховим випадком, а відтак відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування у відповідності до умов договору від 02 листопада 2015 року, а тому у позовній вимозі про стягнення страхового відшкодування необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до переконання про те, що оскільки така вимога є похідною від основної у якій відмовлено, а відтак відсутні підстави для її розгляду, а тому в такій необхідно відмовити.
Суд не застосовує до спірних правовідносин норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, на який покликається позивач, адже сторони у договорі погодили, що останній укладено у відповідності до Закону України «Про страхування» та предметом договору такого є майнові інтереси.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1003,88 грн, що підтверджено квитанцією, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, судовий збір необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд
у позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» про виплату страхового відшкодування - відмовити.
Судовий збір сплачений ОСОБА_2 при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 );
відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно - страхова компанія» (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681).
Повне судове рішення складено 01 лютого 2022 року.
Суддя О. І. Якимець