Справа №:755/914/21
Провадження №: 2/755/1714/22
"19" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. до досягненню дитиною повноліття щомісячно починаючи з дня подачі позову .
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 22 червня 1996 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з філією Державного Центру розвитку сім»ї було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем .
В шлюбі у сторін народилися два сини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
В сім»ї склалися напружені ( неприязні ) стосунки, що призвели до припинення шлюбно - сімейних стосунків, та 7 березня 2019 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва.
Після припинення шлюбно - сімейних відносин син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 став проживати разом з позивачем по справі та перебуває на повному утриманні позивачки. Відповідач на утримання ОСОБА_3 кошти не надає, що призвело до виникнення скрутного матеріального становища позивачки та є підставою її звернення з даним позовом в судовому порядку в зв»язку з чим просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 3 тис. грн. до досягнення сином повноліття.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 16.01.2021 р. розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача ОСОБА_5 до суду було надано відзив на позовну заяву, а також було надано до суду зустрічний позов за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що дійсно 22 червня 1996 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з філією Державного Центру розвитку сім»ї було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
В шлюбі у сторін народилися два сини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
7 березня 2019 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва.
Після припинення шлюбно - сімейних відносин син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 став проживати разом з позивачем за зустрічним позовом по справі ОСОБА_2 та повністю перебуває на повному утриманні останнього.
Відповідач за зустрічним позовом на утримання сина ОСОБА_4 кошти не надає, в зв»язку з чим просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини від всіх її доходів до досягнення сином повноліття.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 22 березня 2021 р. було прийнято зустрічний позов та розгляд даної справи було вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягала на задоволені зустрічного позову з обставин викладених в позовній заяві, не оспорюючи того факту, що після припинення шлюбно - сімейних відносин вона почала проживати окремо від відповідача ОСОБА_2 та за домовленістю між ними старший син ОСОБА_4 став проживати разом з відповідачем ОСОБА_2, а менший син ОСОБА_3 став проживати разом з нею.
На утримання, виховання, навчання сина ОСОБА_3 вона несе значні матеріальні витрати, та з врахуванням того, що у неї не велика заробітна плата, а відповідач ОСОБА_1 не надає їй матеріальну допомогу щодо утримання їх спільного сина ОСОБА_3 в зв»язку з чим вона звернулася з вказаним вище позовом , при цьому в судовому засіданні підтвердила той факт, що вона не приймає участь у матеріальному утриманні сина ОСОБА_4 .
Зустрічний позов в судовому засіданні визнавала частково, зазначаючи при цьому, що відповідач ОСОБА_2 приховує свої статки та має значно більший дохід ніж вона та має можливості щодо фінансового утримання своїх двох синів.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник спочатку заперечували щодо задоволення первинного позову, але під час судового розгляду позов визнали частково , а саме на суму мінімального прожиткового розміру для дитини відповідного віку та просили задовольнити зустрічний позов, наголошуючи на тому, що відповідач ОСОБА_2 має мінливий дохід, при цьому не оспорюючи того факту, що відповідач ОСОБА_2 не приймає на даний час участі в матеріальному забезпечені свого сина ОСОБА_3.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Судом встановлено, що 22 червня 1996 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з філією Державного Центру розвитку сім»ї було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем .
В шлюбі у сторін народилися два сини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
7 березня 2019 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва.
Після припинення шлюбно - сімейних відносин син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 став проживати разом з позивачем по справі, а син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 став проживати з відповідачем по справі ОСОБА_2
Як було встановлено в судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на повному утриманні позивачки, а неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на повному утриманні відповідача по справі ОСОБА_2
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально. Дитина потребує матеріальної допомоги, відповідач здатний надати таку допомогу. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання в добровільному порядку.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З врахуванням вище викладеного, а також те, що діти ОСОБА_4 проживає з відповідачем, а ОСОБА_3 проживає з позивачем по справі та з врахуванням об»єктивного розгляду справи суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог як по первинному так і по зустрічному позовах.
З врахуванням того, що відповідач має не постійний дохід то суд дійшов висновку про доцільність стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.
Що стосується зустрічного позову, то з врахуванням обставин справи суд вважає за доцільне задовольнити зустрічний позов частково та стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 частку від її доходів, з врахуванням її офіційного працевлаштування.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позов задовольняється частково, а позивач при подачі позову був звільнений від сплати судових витрат, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягають стягненню понесені по справі судові витрати.
Керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.51,112,141, 180-183, 191,84 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 ( дві тис.) грн.. щомісячно , починаючи з 15 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частоково.
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/5 частини всіх її доходівзі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 908 грн. витрат по оплаті судовго збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 908 грн. витрат по оплаті судовго збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 28 січня 2022 р.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПННОМЕР_1;
Відповідач - ОСОБА_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2 .
Суддя: