13 січня 2022 р. Справа № 520/12944/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 16.09.21 по справі № 520/12944/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
третя особа: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач), третя особа - Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, в якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у ненаданні Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформації щодо розміру пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених на виконання рішення суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18, які належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя, протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформацію щодо розміру пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених на виконання рішення суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18, які належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
В апеляційній скарзі позивач викладає обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені нею в позовній заяві. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19. Вважає, що у разі якщо грошові кошти недоотриманих соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.
Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ) та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 30 % грошового забезпечення померлого чоловіка з 07.11.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу.
З пояснень позивача в адміністративному позові вбачається, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, ОСОБА_1 стало відомо, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18 позов її чоловіка, ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсійних виплат задоволено частково, зокрема, зобов'язано ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію у розмірі 83 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018. В силу ст. 255 КАС України рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18 набрало законної сили 12.02.2019. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження № 58572925 за виконавчим листом № 2040/7671/18, що виданий 01.03.2019, яке на теперішній час завершено.
На звернення позивача від 26.11.2020 листом від 16.12.2020 за № 2000-0402-8/105732 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивача, що на виконання рішення суду № 2040/7671/18 від 04.10.2018 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018. За період з 01.01.2018 по 31.03.2019 нараховано різницю в пенсії на загальну суму 66637 гривень 83 копійки. Доплату пенсії, нараховану за період з 12.02.2019 по 31.03.2020 у розмірі 5543,18 грн виплачено у квітні 2019 року. Виплату пенсії з 01.04.2019 провадили з урахуванням рішення суду. Недоотримана пенсія за життя за вказаним рішенням суду складає 61094 гривні 65 копійок. Також, позивачу було роз'яснено про можливість звернутись до суду із заявою про зміну стягувача.
Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою на адресу відповідача направлено запит від 11.06.2021 за № 1324/02-14 щодо недоотриманої пенсії, в якому згідно зі ст. 46 Закону України "Про нотаріат", висловлене прохання повідомити розмір недоотриманної пенсії, що залишилася після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначено, що інформація необхідна для оформлення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину.
На вказаний запит нотаріуса відповідач листом від 17.06.2021 за № 2000-0407-6/81641 повідомив, що виплату пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , припинено з 01.12.2020 у зв'язку зі смертю пенсіонера 07.11.2020; зазначено, що статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера; іншого чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у ненаданні Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформації щодо розміру пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених на виконання рішення суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18, які належали ОСОБА_2 , але не були ним одержані за життя, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає до застосування, є Закон України від 09 квітня 1992 за № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який встановлює правило, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а отже, дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок повідомити Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформацію щодо розміру суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього, як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка, права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
За викладених обставин, позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, а отже, відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася неотриманою останнім за життя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та дійшов неправомірного висновку про те, що у відповідача відсутній обов'язок повідомити Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформацію щодо розміру суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.
Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2 270,00 грн (908,00 грн за подання позовної заяви та 1362,00 грн за подання апеляційної скарги).
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань 2 270,00 грн на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 520/12944/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у ненаданні Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформації щодо розміру пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених на виконання рішення суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18, які належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя, протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати Державному нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс Вікторії інформацію щодо розміру пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених на виконання рішення суду від 04 жовтня 2018 року по справі № 2040/7671/18, які належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич