14 січня 2022 р. Справа № 520/13221/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, по справі № 520/13221/21
за позовом ОСОБА_1
до Національного університету Цивільного захисту України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі по тексту - Національний університет ЦЗ України, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України, яка полягає у невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидата наук - 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" в довідку Національного Університету цивільного захисту України від 18.06.2021 № 128 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019;
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплати за науковий ступінь - кандидата наук - 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України " Про вищу освіту".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем під час складання оновленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, при обчисленні розміру надбавок за вчене звання та наукову ступінь положення протиправно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а не ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року по справі № 520/13221/21 адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/13221/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для внесення до довідки № 128 від 18.06.2021 про розмір грошового забезпечення позивача відомостей щодо відсоткового розміру надбавок за науковий ступінь на рівні 15% та вчене звання - 25%, обґрунтованого посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пп. 2,3,6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", як спеціального нормативно-правового акту, яким визначено розмір доплат за вказані надбавки на рівні 5%, з огляду на те, що позивач проходив службу у військовому вищому навчальному закладі та мав статус військовослужбовця. Вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність вищих навчальних закладів, в тому числі військових є Закон України «Про вищу освіту», ч.2 ст. 59 якого чітко визначено встановлення науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах 15 та 5 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, безвідносно до того чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи просто вищим навчальним закладом. Зауважив, що той факт, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не нівелює його право на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірі, встановленому статтею 59 Закону України «Про вищу освіту». Вказує, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відсоткові розміри спірних доплат поширюються на всіх військовослужбовців, які мають наукові ступені та вчені звання, в той час як для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах такі доплати мають встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, передбачених ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», що в свою чергу свідчить про недоречність твердження суду першої інстанції про відсутність суперечностей між положеннями частини другої вказаної статті та приписами Постанови № 704.
В поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилаючись на приписи п.п. 2 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», наполягає на тому, що встановлені ст. 59 Закону України «Про вищу освіти» гарантії не поширюються на позивача в період проходження ним військової служби, оскільки він не виконував трудову функцію працівника згідно з укладеним трудовим договором, а був військовослужбовцем вищого військового навчального закладу.
Позивач в надісланій до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив, заперечуючи проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наводить доводи, аналогічні тим, що містяться в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, якому пенсія призначена за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області.
18.06.2021 відповідачем складено довідку № 128 про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України і зазначенням складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням підполковник, надбавка за вислугу років (50%), надбавка за особливості проходження служби (40 %), доплата за вчене звання (5 %), доплата за науковий ступінь (5%), премія (10 %)
Не погоджуючись із визначеним відповідачем у вказаній довідці відсотковим розміром доплат за науковий ступінь та вчене звання, позивач звернувся до суду з цим позовом про зобов'язання Національного університету ЦЗ України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку із визначенням розміру таких доплат на рівні 15 % та 25% відповідно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правильності визначених відповідачем у довідці № 126 від 16.06.2021 відсоткових розмірів доплат за науковий ступінь та вчене звання позивача на рівні 5%, оскільки на момент складання вказаної довідки пп. 2, 3 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якими передбачено застосування саме такого розміру вказаних доплат (5%) були дійсними та нечинними не визнавались. При цьому зазначив про відсутність суперечностей між положеннями ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» та приписами Постанови №704 у наведеній частині, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою кола правовідносин.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (в подальшому (далі - Закон № 2262-XII).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст. 2 Закону № 2262-XII).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014 (далі - Закон №1556-VII), законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України Про освіту, Про наукову і науково-технічну діяльність, цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Виходячи зі змісту п.6 ч.1 ст.1 Закону № 1556-VII, вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до ч.4 ст.13 Закону № 1556-VII, державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».
Частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно із підпунктом 8 п.2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону №1556-VII, після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Отже, вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання без відносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Так, судом апеляційної інстанції з офіційного сайту Міністерства оборони України (за посиланням https://www.mil.gov.ua/diyalnist/vijskova-osvita-na-tauka/) встановлено, що Національний університет цивільного захисту України, в якому позивач проходив військову службу на посаді доцента кафедри наглядово-профілактичної діяльності факультету цивільного захисту, входить до мережі вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
Тобто, матеріальне забезпечення фахівця такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, зокрема, статті 59 Закону № 1556-VII.
Разом з цим, обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь кандидата наук та надбавки за вчене звання доцента у розмірі 5% кожна, відповідач посилався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704).
Так, підпунктами 2 та 3 п.6 Постанови № 704 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
З наявної в матеріалах справи копії довідки Національного університету цивільного захисту України від 18.06.2021 № 128 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ОСОБА_1 вбачається, що розміри доплат за науковий ступінь та вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) встановлено відповідно до наведених вище підпунктів 2 та 3 п.6 Постанови № 704 - на рівні 5% посадового окладу кожна.
В той же час, як зазначено вище, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту", якими, зокрема ч.2 ст. 59 Закону № 1556-VII , встановлено доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання - 25 відсотків.
На переконання колегії суддів, те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не нівелює його право на отримання доплати за науковий ступінь в розмірі, що встановлений статтею 59 "Закону України "Про вищу освіту".
Доводи відповідача про те, що спеціальним законодавством, яким є Постанова № 704 передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, які підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, колегія суддів відхиляє, адже по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон №1556-VII є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
Колегія суддів зауважує, що правила визначення доплати за науковий ступінь, встановлені пп.2 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону №1556-VII.
Крім того, встановлення науково-педагогічним працівникам в залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь розглядається судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання, та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом № 1556-VII, отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють в вищий навчальних закладах освіти.
Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Виходячи з наведених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч.2 ст.59 Закону №1556-VII, а не положення підзаконного акта - підпунктів 2, 3 п. 6 Постанови №704.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні надбавки за науковий ступінь та вчене звання позивачу, необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) у розмірі 15% від посадового окладу та за вчене звання (доцент) - 25% від посадового окладу, відповідно до ч.2 ст. 59 Закону №1556-VII.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу , відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" в довідку Національного університету цивільного захисту України від 18.06.2021 № 128 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Наведене вище не було враховано судом першої інстанції, який не встановивши вірно зміст спірних правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Національного університету цивільного захисту України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплати за науковий ступінь - кандидат наук у розмір 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу , відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту".
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/13221/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 по справі № 520/13221/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету Цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України, яка полягає у невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" в довідку Національного Університету цивільного захисту України від 18.06.2021 № 128 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019;
Зобов'язати Національний університет цивільного захисту України (61023, м. Харків, вул. Чернишевська, 94, ЄДРПОУ 08571363) виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про доплати за науковий ступінь - кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання доцент - 25 % від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова