24 січня 2022 р. Справа № 480/4774/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2021, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/4774/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області (далі- відповідач), в якій, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила:
-визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області щодо невиплати їй компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами з грудня 2020 року і в подальшому;
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області виплатити ОСОБА_1 недоотриману компенсацію з вартості продуктів харчування за медичними нормами з грудня 2020 року по травень 2021 року в сумі 2386 грн. 80 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 березня 2021 року з виписки свого карткового рахунку відділення акціонерного товариства Державного Ощадбанку України позивачка дізналась, що Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області призупинило з квітня 2020 року виплату компенсацію вартості продуктів харчування за медичними нормами, згідно до ч.14 ст. 20 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 р.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі № 480/7214/20, що набрало законної сили, в якому зазначається протиправність дій Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 ОКЗ "Сумський обласний Центр медико-соціальної експертизи" щодо зміни причинного зв'язку встановленого у довідці до акту огляду медико - соціальної експертної комісії від 17.09.2020 серії 12ААБ № 756655 та скасовано рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 ОКЗ "Сумський обласний Центр медико-соціальної експертизи" щодо зміни причинного зв'язку встановленого у довідці з "захворювання пов'язане з проживанням на території радіаційного забруднення" на "загальне захворювання". На думку апелянтки, суд першої інстанції повинен був застосовувати положення Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами та доповненнями), а не підзаконного акту, так як у зазначеному Законі чітко передбачено всі вимоги щодо набуття статусу особи, яка постраждала від ЧАЕС, до яких відноситься позивачка.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради із заявою, в якій просила в порядку ч.1 ст. 14 та ч. 14 ст. 20 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплатити недоотриману компенсацію вартості продуктів харчування за медичними нормами за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в сумі 4367 грн. (а.с. 5).
Листом Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради від 22.03.2021 № 01-40/1329 надано відповідь, що відповідно до п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Встановлено, що 27 лютого 2020 року рішенням Комісії з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Сумської обласної державної адміністрації, було визнано безпідставною видачу ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 А посвідчення № НОМЕР_1 від 11.10.1993 та вкладка до нього № НОМЕР_2 від 28.02.2008 та вилучено вказані документи, що в подальшому унеможливлює безперешкодне користування відповідними пільгами та компенсаціями відповідно до чинного законодавства (а.с. 6).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача в наданні компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами за період з грудня 2020 року по березень 2021 року, позивачка звернулася до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивачки відсутній статус особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому, відповідно, вона не має права на отримання компенсації з вартості продуктів харчування за медичними нормами з грудня 2020 року по травень 2021 року в сумі 2386,80 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-ХІІ).
Цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону №796-XII).
Статтею 9 Закону №796-XII передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 15 Закону №796 передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною 4 статті 65 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII передбачено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (надалі - Порядок №551).
Згідно п. 2 Порядку № 551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Отже, з наведеного вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є відповідне посвідчення встановленого зразка. Вказане посвідчення видається на підставі відповідних довідок МСЕК та інших документів, що передбачених Законом № 796-XII.
У свою чергу втрата чинності (анулювання) посвідчення позбавляє особу вказаного вище статусу та всіх пільг, на які може розраховувати особа з таким статусом.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до протокольного рішення від 27.02.2020 №1-3 Комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано безпідставною видачу Сумською обласною державною адміністрацією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії А посвідчення № НОМЕР_1 від 11.10.1993 та вкладка до нього № НОМЕР_2 від 28.02.2008 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.40).
Також, в наведеному рішенні зазначено, що посвідчення категорії А посвідчення № НОМЕР_1 від 11.10.1993 та вкладка до нього № НОМЕР_2 від 28.02.2008 підлягають вилученню з повідомленням органів місцевої влади, соціального забезпечення, організацій та підприємств надавачів послуг.
Отже, як правомірно враховано судом першої інстанції, з 27.02.2020 у позивачки відсутній статус особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку із визнанням безпідставною видачу Сумською обласною державною адміністрацією посвідчення, що надавало таке право.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду із позовною заявою щодо оскарження рішення від 27.02.2020 №1-3 Комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визнано безпідставною видачу Сумською обласною державною адміністрацією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії А посвідчення № НОМЕР_1 від 11.10.1993 та вкладка до нього № НОМЕР_2 від 28.02.2008 на ім'я ОСОБА_1 та саме такий спосіб захисту порушених прав може відновити порушені права позивачки на отримання компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами у випадку якщо в судовому порядку буде встановлено протиправність позбавлення позивачки статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У даному випадку позбавлення позивачки статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом вилучення її посвідчення згідно з рішенням від 27.02.2020 №1-3 Комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, має наслідком скасування всіх пільг, на які має право особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому належним способом захисту є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про вилучення посвідчення, а не його дії з приводу позбавлення особи пільг, які нараховуються за наявності відповідного статусу.
Колегія суддів уважає безпідставним посилання заявниці апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі № 480/7214/20 з огляду на таке.
Так, у вказаному рішенні суду, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 ОКЗ "Сумський обласний Центр медико-соціальної експертизи" щодо зміни причинного зв'язку встановленого у довідці до акту огляду медико - соціальної експертної комісії від 17.09.2020 серії 12ААБ № 756655 та скасовано рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 ОКЗ "Сумський обласний Центр медико-соціальної експертизи" щодо зміни причинного зв'язку встановленого у довідці з "захворювання пов'язане з проживанням на території радіаційного забруднення" на "загальне захворювання".
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для позбавлення позивачки статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, слугували висновки компетентного органу про те, що позивачка мешкала у зоні посиленого радіологічного контролю менший період часу, ніж той, який достатній для визнання її особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не через те, що було змінено причину її захворювання.
Отже, обставини, що встановлені в рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі № 480/7214/20, та висновки суду про протиправність зміни причини захворювання, не впливають на чинність рішення від 27.02.2020 №1-3 Комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, про вилучення посвідчення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази скасування протокольного рішення від 27.02.2020 №1-3 Комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень прав позивачки, які б потребували судового захисту.
Із зазначених мотивів колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту свого права, помилково стверджуючи про його порушення з боку відповідачів у спірних правовідносинах.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі № 480/4774/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 480/4774/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц