Справа № 726/2020/21
Провадження №2-о/726/1/22
Категорія 7
17.01.2022 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі Осипчук Ю.М., за участі заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про оголошення фізичної особи померлою,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою, яку мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра заявниці - ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала разом із своїм сином ОСОБА_4 у власному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті матері ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори щодо реєстрації спадкової справи. 24 січня 2013 року ОСОБА_4 , залишивши довіреність на ім'я ОСОБА_5 на представництво його інтересів відносно майна, що залишилось після смерті його матері, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що восени 2013 року ОСОБА_4 виїхав за кордон та на протязі 2013 року періодично телефонував, а з 01 січня 2014 року, тобто протягом шести останніх років, жодної звістки про місце його перебування немає, додому до цього часу він не повернувся, відомостей про себе ніяким способом не надав. 04.04.2018 року заявниця змушена була звернутись до Садгірського відділення поліції, щодо зникнення її племінника- ОСОБА_4 . Оголошення ОСОБА_4 померлим, заявнику необхідно для оформлення спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , де єдиним спадкоємцем є її син - ОСОБА_4 .
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.11.2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 23.12.2021 р.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що вона є рідною сестрою матері ОСОБА_4 . В 2013 році ОСОБА_4 поїхав на заробітки та останній раз телефонував їй у 2014 році. Так як будинок, який успадкував ОСОБА_4 руйнується, вона має намір переоформити його на себе. Вважає, що ОСОБА_4 мав складний характер, тому він не одружений і дітей в нього не може бути за станом здоров'я, отже вважає себе, як єдиного можливого спадкоємця після смерті свого племінника. Просить визнати його померлим для вступу у спадщину.
У судовому засіданні представник заявниці адвокат Фортуна Г.Г. повністю підтримав вимоги з підстав викладених у заяві, просив їх задовольнити. Пояснив, що батько ОСОБА_4 загинув від ножового поранення, а отже і ОСОБА_4 міг загинути за таких самих обставин, так як він є доволі норовливий та міг «влізти» у конфлікт. Зазначив, що у разі з'явлення Захарова, його тітка одразу переоформить будинок знову на нього.
Представник зацікавленої особи - відділ актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіональног управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в судовому засіданні був відсутнім. Ним надано відзив з проханням відмовити у задоволенні заяви.
Суд, вислухавши представника заявниці, заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08 лютого 2001 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого 14.02.2011 року, згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 26127481 від 14.02.2011 року, була зареєстрована спадкова справа за № 50731056.
Відповідно до свідоцтва про народження від 07 лютого 2011 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_3 , а отже, є спадкоємцем будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить померлій згідно договору купівлі- продажу від 29 грудня 1986 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого, 04.04.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про зникнення ОСОБА_4 . Згідно відповіді Головного управління національної поліції в Чернівецькій області від 25.11.2019 року будь - якої інформації про місцеперебування ОСОБА_4 у органу досудового розслідування немає.
З ухвали Садгірського суду м.Чернівці від 3.10.2019 р вбачається, що клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування щодо зникнення ОСОБА_4 задоволено. З мотивувальної частини вбачається, що досудовим розслідуванням проводились бесіди з сусідами останнього, і здобуто інформацію, що ОСОБА_4 проживає в Російській Федерації та не має бажання повертатися додому та спілкуватися з родичами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила, що відомості про ОСОБА_4 відсутні з 01 січня 2014 року, коли той поїхав з місця проживання на заробітки та не повернувся. В 2019 році родичі ОСОБА_4 звертались до передачі «Жди меня», проте ніяких відомостей про місце перебування останнього вони не отримали, мати - заявниця по справі бажає оформити право власності на будинок на себе, щоб доглядати будинок.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що не бачив ОСОБА_4 7-8 років, йому відомо, що останній був на заробітках в Португалії та зі слів знайомих має перебувати на даний момент в Росії. Підстав вважати ОСОБА_4 мертвим немає.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до положень ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Отже, ЦК України передбачає кілька видів фактів з яких випливає обчислення, що мають правове значення для визнання особи такою, що померла: 3 роки загальний строк; 2 роки від дня закінчення воєнних дій у разі, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з цими діями; 6 місяців якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку (внаслідок катастрофи, стихійного лиха тощо); строк, визначений судом, але не менший шести місяців залежно від конкретних обставин.
Щодо вимог заяви, то суд, враховуючи, правила ст. 46 ЦК України, оцінивши обставини, на які послалася заявниця, виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголошення фізичної особи такою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ст. 47 ЦК України). Відтак, після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).
Законодавство виділяє ряд підстав, за наявності яких громадянин може бути оголошений померлим.
До таких підстав належать: відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, визначених законодавством, - протягом шести місяців; неотримання відомостей про місце перебування фізичної особи протягом визначеного законодавством часу; неможливість встановити, чи є живою фізична особа.
Заявник вказує, що відсутність контактів із ОСОБА_4 більш як 3 роки, а саме з 01 січня 2014 року дає підстави констатувати його ймовірну смерть.
Суд вказує, що оголошення особи померлою проводиться судом у порядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, які дають підставу суду припускати смерть такої особи.
Визнання громадянина померлим тягне за собою ряд правових наслідків, але не впливає на його правоздатність та дієздатність, оскільки громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб'єктом права.
Визнання фізичної особи померлою у випадках, коли така особа переховується від розшуку або про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування, потребує достатніх та переконливих доказів для подальшої констатації наявності правових підстав для встановлення такого факту.
Суд констатує, що заявниця не надала суду жодних доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_4 дійсно може вважатися померлим.
За таких обставин неможливо дійти висновку про повний і вичерпний обсяг вжитих заходів щодо розшуку зниклого ОСОБА_4 .
Суд вказує, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції смертності (тобто на припущенні, що громадянин, який відсутній, - мертвий).
В той же час у заявника відсутні як інформація, так і припущення, згідно яких судом можливим було б зробити висновок про смерть ОСОБА_4 . Заявниця та її представник не вказують на жодні обставини, які могли б спричинити смерть ОСОБА_4 , окрім припущення щодо його конфліктної поведінки, яка могла б призвести до його загибелі.
При цьому, ст. 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, а також обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Проте, під час судового розгляду, жодна із цих обставин не підтверджується реальним фактом, або рядом подій які мали б в кінцевому результаті такі наслідки.
Відтак, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з'ясованих судом обставин справи, суд вважає, що заявниця не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 можливо оголосити померлим, а інші матеріали справи таких доказів не містять, а тому не доведені обставини, що дають підставу суду припускати смерть цієї особи, або обставини, що загрожували смертю цій фізичній особі.
Також, як й неможливо оцінити покази свідків, як такі, що можуть вказувати на наявність обставин, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Їх пояснення фактично підтверджують лише той факт, що з 01 січня 2014 року жодні відомості про ОСОБА_4 не надходили, що, в свою чергу, не може бути єдиною та самостійною підставою для визнання особи померлою, з вищенаведених обґрунтувань.
Сам по собі факт не проживання особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_4 померлим.
На підставі наведеного, керуючись ст.46, 47 ЦК України, ст.ст. 293,305-309 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Л. В. Байцар