Справа №705/2245/21
2/705/652/22
25 січня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Піньковського Романа Володимировича розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, в обґрунтування якої зазначивши про те, що їй на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Під час оформлення права на субсидію в управлінні праці та соціального захисту населення Уманської міської ради вона дізналася, що у її квартирі зареєстрований колишній власник квартири ОСОБА_2 .
Після продажу квартири у вересні 2005 року, попередній власник ОСОБА_3 із проданої квартири виїхала разом зі своєю сім'єю та більше там не проживає. Однак, як з'ясувалося, у цій квартирі залишився зареєстрованим попередній до ОСОБА_3 власник квартири.
Відповідач у належній позивачу квартирі не проживає більше п'ятнадцяти років, тому вона вважає, що він втратив право користування квартирою, внаслідок його відсутності без поважних причин понад встановленого терміну.
Через реєстрацію відповідача у квартирі позивача, у неї виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, отриманням субсидії, чим об'єктивно порушуються її права, тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.
Просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 02.07.2021 року, після надходження до суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень. Розгляд справи був призначений на 08 вересня 2021 року без виклику сторін.
У зв'язку із поверненням повідомлення про розгляд справи без вручення, суддею продовжувався розгляд справи та судове засідання призначено на 25 січня 2022 року.
Станом на день розгляду справи відповідач відзив або зустрічну позовну заяву не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо користування житлом, а саме квартирою, власником якої є позивач. Даний спір регулюється нормами цивільного законодавства - ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Реєстрація місця проживання хоча і не спричиняє за собою виникнення права користування житловим приміщенням, проте обмежує майнові інтереси власника, пов'язані з правом розпорядитися ним.
Втрата права користування житловим приміщенням тягне за собою наслідки у вигляді скасування реєстраційного запису про реєстрацію фізичної особи за певним місцем проживання.
Позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1 01 вересня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5395, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І., є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 8258014 від 06.09.2005 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації.
Згідно акту, складеного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , затвердженого головою правління ОСББ Мосенз Є.А., у квартирі АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У вказаній квартирі також зареєстрований ОСОБА_2 , який з вересня 2005 року до цього часу не проживає.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна буд-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України» відповідно до ст. 107 ЖК України (аналогічна ст. 167 ЖК України) наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, утворення сім'ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник згідно вимог ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, в тому числі із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою.
Відповідно до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира інше приміщення, придатне для проживання в ньому відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Одним із способів захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує право (п. 3. ч. 2 ст. 16 ЦК України). Фактичне користування без правових підстав чужою власністю всупереч волі власника є дією, яка порушує право.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, на думку суду, позбавлення відповідача права користування належною позивачу квартирою припинить таке порушення та у повній мірі відновить правомочності власника щодо житлового будинку.
У вказаному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту свого порушеного права, адже інших альтернативних способів забезпечення реалізації прав власника, аніж позбавлення зареєстрованої особи, відповідача по справі, права користування житловим приміщенням, у цій ситуації не існує.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених у справі доказів в їх сукупності, суд вважає доведеним, що відповідач за місцем реєстрації не проживає без поважних причин понад 15 років, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, але позивач у своєму позові питання про стягнення судових витрат не ставить.
Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 89, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Черкаського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Р. В. Піньковський