Справа №705/2554/16-ц
2/705/123/22
02 лютого 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, у складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс» про визнання іпотечного договору недійсним, -
В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс» про визнання іпотечного договору недійсним.
Ухвалою суду по вказаній цивільній справі прийнято рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
На адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що вказаний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів, оскільки сторонами основного зобов'язання у цій справі є юридична особа ПАТ «Дельта Банк» та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , а тому не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.
У цьому випадку спір виник щодо іпотечного договору, який забезпечує договір кредитної лінії, укладений між ОСОБА_4 , як підприємцем, до припинення підприємницької діяльності, а тому, не враховуючи, що 15.12.2016 року ОСОБА_4 припинив підприємницьку діяльність, правовідносини по кредитному договору та договору іпотеки, який оспорюється в цій справі, тривають.
Також, у клопотанні про закриття провадження у справі, представник відповідача посилається на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 року, якою провадження у справі між цими ж сторонами та на підставі цього самого договору іпотеки, закрито, у зв'язку з тим, що цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
У зв'язку із тим, що в ході розгляду цієї справи було вжито ряд заходів забезпечення позову, просить суд їх скасувати.
В подальшому від представника відповідача надійшло доповнення до клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначає про те, що на розгляді судів перебувала справа № 705/4132/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: державний реєстратор КП «Реєстраційний центр» Каленчук М.А., про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.07.2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18.12.2020 року скасовано, закрито провадження у справі № 705/4132/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінанс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: державний реєстратор КП «Реєстраційний центр» Каленчук М.А., про визнання недійсним та скасування рішення.
Своє рішення Верховний Суд мотивував тим, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, яке є предметом забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеним між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем.
Спір у справі № 705/4132/19 та у цій справі виник на підставі одних і тих саме договорів, а саме: іпотечного договору від 20.05.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори за № 2-1908, який є договором забезпечення до договору кредитної лінії № ВКЛ-2006374 від 20.05.2011 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» (кредитором) та ФОП ОСОБА_4 (позичальником). Тобто Верховним Судом чітко визначено, що спори, які виникають на підставі іпотечного договору від 20.05.2011 року, підвідомчі господарському суду.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вказане клопотання та просив суд провадження у справі закрити, оскільки вважає, що вказана справа має розглядатися господарським судом, що підтверджується також рішенням судів інших інстанцій, в тому числі Верховним Судом України прийнятим по іншій справі, у якій сторонами є ці ж самі особи, а правовідносини між ними виникли на підставі одного і того ж самого іпотечного договору, укладеного між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання та закриття провадження у справі. Вважає таке рішення передчасним, оскільки він та його довіритель не отримали та не ознайомилися з відзивом, який наявний в матеріалах справи, та їм не надано можливості надати відповідь на відзив. Також, на його думку, з урахуванням положень ст. 256 ЦПК України, суд може не закривати провадження у справі, а вирішити питання про направлення справи за підсудністю до господарського суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі та підтримав думку свого представника.
Надавши оцінку поданому клопотанню, врахувавши позицію сторін по справі, проаналізувавши позовну заяву та наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
20.05.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2006374. Цього ж дня, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, на підставі якого у забезпечення зобов'язань позичальника в іпотеку була передана нежитлова будівля - магазин, загальною площею 568,0 кв.м. Відповідач по справі на підставі договору, укладеного 04.04.2019 року, набув право іпотекодержателя за вищевказаним іпотечним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів. укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Отже, законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19); від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить про те, що між сторонами у справі виник спір щодо іпотечного договору, який є забезпеченням щодо виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеним між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем.
Отже, враховуючи викладене, оскільки до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, тому в цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
За вказаних обставин, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, характер спору, суд приходить до обґрунтованого висновку, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції господарських судів, а тому суд позбавлений можливості проводити подальший розгляд даної справи у порядку цивільного судочинства.
За приписами ч.1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно п.8 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено, які судові рішення можуть бути прийняті у підготовчому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, наявні обґрунтовані підстави для закриття провадження у справі.
При прийнятті такого рішення судом не береться до уваги позиція представника позивача щодо заперечення проти закриття провадження та можливості передачі вказаної справи на розгляд до господарського суду, де справа мала б розглядатися з тієї стадії, на якій вона розглядалася у суді першої інстанції, оскільки до повноважень суду, який розглядає справу, у відповідності до частини 1 статті 256 ЦПК України, віднесено лише обов'язок роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу. При цьому, положеннями ст. 256 ЦПК України передбачено лише те, що суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Таким чином, у вказаному випадку позивачу та його представнику роз'яснено, що справа підлягає розгляду у господарському суді, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження у справі підлягає закриттю. При цьому інших варіантів рішень цивільним процесуальним кодексом не передбачено, а чітко визначено яке рішення суд має прийняти, у разі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду вказаної справи було прийнято ряд ухвал про забезпечення позову, а саме: 20.02.2017 року у виді заборони відповідачу Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» вчиняти будь-які дії щодо предмету іпотеки за Іпотечним договором від 20.05.2011, тобто щодо нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 568 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що можуть потягти за собою зміну власника вказаного майна, в тому числі: укладати договори стосовно цього майна, проводити реєстрацію, перереєстрацію права власності на вказаний предмет іпотеки, здійснювати його відчуження; 20.03.2019 року у виді накладення арешту на нежитлову будівлю - магазин, загальною площею 568,00 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 22.07.2019 року у виді накладення арешту на нежитлове приміщення, магазин що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна 24033411; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1821371171108.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За вказаних обставин, у зв'язку з закриттям провадження у справі, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 19, 43, 158, 200, 255, 256, 258-263, 268, 353-355 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс» - адвоката Стратілатова Костянтина Геннадійовича - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс» про визнання іпотечного договору недійсним - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд вказаної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалами Уманського міськрайонного суду Черкаської області, а саме:
- ухвалою від 20.02.2017 року у виді заборони відповідачу Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, юридична адреса: вул. Щорса, 36-Б м. Київ) вчиняти будь-які дії щодо предмету іпотеки за Іпотечним договором від 20.05.2011, тобто щодо нежитлової будівлі - магазину, загальною площею 568 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що можуть потягти за собою зміну власника вказаного майна, в тому числі: укладати договори стосовно цього майна, проводити реєстрацію, перереєстрацію права власності на вказаний предмет іпотеки, здійснювати його відчуження;
- ухвалою від 20.03.2019 року у виді накладення арешту на нежитлову будівлю - магазин, загальною площею 568,00 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
- ухвалою від 22.07.2019 року у виді накладення арешту на нежитлове приміщення, магазин що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер майна 24033411; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1821371171108.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Черкаського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 07.02.2022 року.
Суддя Р. В. Піньковський