Справа № 703/2635/21
2/703/203/22
08 лютого 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів
встановив:
16 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/4373/19, на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/8 частки з всіх видіх доходу щомісячно та до досягнення дитиною повноліття; зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/4373/19 на користь ОСОБА_3 на її утримання з 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до 1/10 частки з всіх видів доходу щомісячно та до досягнення дитиною повноліття; зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу, виданного Смілянським міськрайоннимсудом Черкаської області у справі №703/2233/21, на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до 1/8 частки з всіх видів його доходу щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 27 жовтня 2018 року по 29 травня 2020 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з ОСОБА_3 , за їхньою домовленістю. Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2019 року і до повноліття дитини, а також стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 кошти на особисте утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23 квітня 2019 року до 05 лютого 2022 року. Аліменти на утримання дитини сплачувалися та сплачуються в добровільному порядку, в зв'язку з тим, що державним виконавцем, при отриманні відомостей з його місця працевлаштування та довідки про доходи, не було направлено до підприємства постанови про примусове стягнення аліментів з заробітної плати, тому нарахування аліментів на рахунок не було. Під час розгляду вказаної справи позивач не заперечував проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, оскільки домовився з ОСОБА_3 , що якщо зміниться матеріальний стан суттєво зміниться, вона не буде заперечувати щодо зменшення розміру аліментів. З 27 березня 2021 року по теперішній час перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . По причині різних поглядів на сімейне життя позивач та ОСОБА_2 тимчасово почали проживати разом. З сайту судової влади України позивач дізнався, що дружиною ОСОБА_2 було подано заяву про видачу судового наказу до суду. Судовим наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року, з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 14 липня 2021 року і до досягнення дочкою ОСОБА_6 повноліття. ОСОБА_2 знала, що з нього проводяться стягнення, але не вказала при подачі до суду заяви та при визначенні частки стягнення аліментів. Позивач стверджує, що на даний час він не має можливості сплачувати аліменти в вказаних розмірах, оскільки його матеріальний стан змінився. Позивач вказує, що намагався пояснити відповідачам, що він не в змозі сплачувати аліменти у повному обсязі та просив з розумінням поставитися до даної ситуації, адже при кожній можливості він надавав додатково кошти кожній. На превеликий жаль склалася ситуація, що надати кошти в такому розмірі сторонам, які були визначені судами не позивач не має змоги. Крім того, позивач пояснював відповідачам, що така ситуація призводить до заборгованості та що одна дитина буде отримувати більше ніж інша, однак відповідачі не бажають його слухати. Також, позивач стверджує, що несе витрати на оплату комунальних послуг, але при відрахуванні з заробітної плати аліментів саме в такому розмірі призведе до виникнення заборгованості по оплаті. Відрахування аліментів від заробітної плати позивача становить більше ніж 50%, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 27 вересня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, відповідачам визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
16 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого, відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Стверджує, що дійсно перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею. Рішення суду з позивача стягнуто аліменти на утримання дитини та її особисте утримання. Позивач починаючи з квітня 2019 року по даний час не виконує рішення суду та злісно ухиляється від сплати аліментів, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів на дитину в розмірі 75308 гривень 25 копійок та на її особисте в розмірі 50205 гривень 50 копійок. При цьому, з 2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області розглядається справи про позбавлення позивача батьківських прав щодо дитини, яке, відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. Стверджує, що жодного разу позивач не надавав будь-якої допомоги по вихованню та утриманню їхнього сина. Крім того, станом до даного часу ОСОБА_2 судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини не відділу ДВС на примусове виконання не подавала. Також, відповідач ОСОБА_2 , дружина позивача, є співвласником трьохкімнатної квартири, в якій на даний час проживає позивач. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про покращення матеріального становища позивача. Жодних доказів щодо погіршення стану здоров'я позивача не надано. З врахуванням викладеного відповідач вважає, що підстави для зменшення розміру аліментів відсутні, а позивач своїми діями намагається ввести суд в оману, а саме: вказав другим відповідачем по справі свою теперішню дружину для того, щоб штучно змінити підсудність справи, так як знає, що з трирічною дитиною в неї не буде можливості приїхати до суду в м. Сміла; зазначив, що його теперішня дружина зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на думку відповідача не відповідає дійсності, оскільки за таких обставин, позивач після сварки з дружиною залишився проживати у трикімнатній квартирі своєї дружини та її батьків, а дружина разом з новонародженою дитиною переїхала проживати в інше місце. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
01 грудня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив відповідача ОСОБА_3 на позов, відповідно до якої, позивач стверджує, що зазначені відповідачем обставини частково не відповідають дійсності, так як на теперішній час дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС в Київській області щодо не вчинення ним жодних відповідних дій для пошуку його заробітку та стягнення з заробітної плати аліментів для уникнення заборгованості оскаржуються в суді. Тобто, на думку позивача, після оскарження дій державного виконавця та здійснення перерахунку, сума боргу зменшиться. Крім того вказує, що відповідно до листування в соціальній мережі, неодноразово просив ОСОБА_3 надати йому реквізити для здійснення зарахування коштів на утримання сина ОСОБА_5 , але відповідач відмовлялася надавати такі відомості. 05 квітня 2021 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було переглянуто рішення суду про позбавлення позивача батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 та 11 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Підстави неподання відповідачем ОСОБА_2 до відділу ДВС судового наказу позивачу невідомі. Стверджує, що після чергової сварки ОСОБА_2 сама вирішила переїхати на інше місце проживання. Також виклав обставини, які є аналогічними обставинам, що викладені у позовній заяві.
20 грудня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначеного справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Семенюта Р.А. у судовому засіданні не з'явилися, останній звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи проводити без його та відповідача участі, позовні вимоги не визнають, у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за адресою проживання, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Відзиву на позовну заяву та заперечень до суду не направила.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, врахувавши позицію сторін, яка викладена в їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками малолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року, яке набрало законної сили 04 жовтня 2019 року, у справі №357/4373/19, 2/357/2648/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та коштів на особисте утримання, вирішено: позовну заяву задовольни; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2019 року і до повноліття дитини; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти на її особисте утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 23 квітня 2019 року до 05 лютого 2022 року (а.с.10-11).
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31 серпня 2021 року, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », про що 31 серпня 2021 року складено відповідний актовий запис №71 (а.с.34).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на підставі вищевказаного заочного рішення суду Білоцерківським міським відділом державної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавчі провадження №60310042 та №60610535.
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів №105693 від 10 листопада 2021 року, складеного державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Левенець Є.С., відповідно до вимог ст.71 Закону України «Про виконавче провадження, згідно матеріалів виконавчого провадження №60310042 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/2648/19 від 04 жовтня 2019 року, який видано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2019 року і до повноліття дитини, у боржника ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2021 року заборгованість по сплаті аліментів становить 75308 гривень 25 копійок. За період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року ОСОБА_1 жодного разу аліменти не сплачено та державним виконавцем у примусовому порядку не стягнуто (а.с.59).
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів №105690 від 10 листопада 2021 року, складеного державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Левенець Є.С., відповідно до вимог ст.71 Закону України «Про виконавче провадження, згідно матеріалів виконавчого провадження №60610535 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/2648/19 від 04 жовтня 2019 року, який видано Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти на особисте утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23 квітня 2019 року до 05 лютого 2022 року, у боржника ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2021 року заборгованість по сплаті аліментів становить 50205 гривень 50 копійок. За період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року ОСОБА_1 жодного разу аліменти не сплачено та державним виконавцем у примусовому порядку не стягнуто (а.с.60).
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 сплачувалися та сплачуються ним в добровільному порядку, в зв'язку з тим, що державним виконавцем, при отриманні відомостей з місця його працевлаштування та довідки про доходи, не було направлено до підприємства постанови про примусове стягнення аліментів з заробітної плати, а також, що він неодноразово просив ОСОБА_3 надати йому реквізити для здійснення зарахування коштів на утримання сина ОСОБА_5 , але відповідач відмовлялася надавати такі відомості.
Однак, будь-яких доказів, які свідчать про добровільну сплату аліментів як на утримання дитини ОСОБА_5 , так і на утримання відповідача ОСОБА_3 , звернення до відповідача ОСОБА_3 з метою отримання реквізитів для добровільної сплати аліментів, а також його працевлаштування, матеріали справи не містять та позивачем не надано.
При цьому, факт добровільного надання позивачем ОСОБА_1 коштів на утримання сина ОСОБА_5 відповідачем ОСОБА_3 не визнається та заперечується у повному обсязі.
Крім того, сам по собі факт оскарження дій державного виконавця до суду, у жодному разі не свідчить, що судом буде прийнято виключно позитивне рішення для позивача,в тому числі, що на підставі рішення суду буде здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5 чи відповідача ОСОБА_3 , та що така заборгованість буде зменшена.
Суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, на підставі яких об'єктивно можливо встановити причини звернення останнього до суду зі скаргою на дії державного виконавця та вимоги, які поставлені на вирішення суду.
Таким чином, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що після оскарження дій державного виконавця та здійснення перерахунку, сума боргу по аліментам перед відповідачем ОСОБА_3 зменшиться, є безпідставними.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27 березня 2021 року, ОСОБА_1 27 березня 2021 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 про що в цей же день складено відповідний актовий запис №44. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила своє прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с.8).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08 липня 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №110 (а.с.9).
Як стверджує позивач ОСОБА_1 , судовим наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року, з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 14 липня 2021 року і до досягнення дочкою ОСОБА_6 повноліття.
На підтвердження вищевказаних обставин позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви додано судовий наказ Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року №703/2233/21, 2-н/703/331/21 (а.с.12).
Разом з тим, вищевказаний судовий наказ, на який позивач ОСОБА_1 посилається як на підставу заявлених позовних вимог, виготовлений шляхом його роздрукування з Єдиного реєстру судових рішень, внаслідок чого у ньому анкетні дані фізичних осіб приховано, шляхом заміни таких анкетних даних на: Особа 1, Особа 2 та Особа 3, в зв'язку з чим з нього неможливо встановити анкетні стягувача, божника та дитини, на утримання якої вирішено стягнути аліменти.
При цьому, жодних відомостей, на підставі яких суд може встановити, що стягувачем, за вказаним судовим наказом, є ОСОБА_2 , боржником - ОСОБА_1 , а дитиною, на утримання якої вирішено стягнути аліменти, - ОСОБА_6 , матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Крім того, як вбачається з Витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, сформованого 10 листопада 2021 року, відомості щодо перебування на примусовому виконанні у будь-якому відділі державної виконавчої служби виконавчих документів, за якими боржником є позивач ОСОБА_1 , а стягувачем - відповідач ОСОБА_2 , відсутні.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що з нього на підставі відповідного рішення суду стягуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища та погіршення здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти, - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Так, позивач ОСОБА_1 як на підставу для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання дітей та відповідача ОСОБА_3 , зазначає, що в нього змінився матеріальний стан, який позбавляє його можливості сплачувати аліменти у встановленому судами розмірах.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Однак, будь-яких доказів, які підтверджують матеріальне становище позивача ОСОБА_1 як станом на день прийняття рішення про стягнення з нього аліментів, так і на даний час, до позовної заяви не додано та позивачем не надано, що позбавляє суд об'єктивної можливості встановити його погіршення та що його матеріальний стан не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірах, які визначені судом.
Крім того, відповідно до правовий висновок Верховного Суду, висловленого у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме - народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Судам необхідно враховувати, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення свого майнового стану, у тому числі у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до рішення суду розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Пункт 1 ст.3 ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради №789-ХII від 27 лютого 1991 року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно п.2 вказаної Конвенції, дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ст.27 ч.1 зазначеної Конвенції визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, народження у позивача ОСОБА_1 іншої дитини та, як стверджує останній, однак не підтверджує цього жодним доказом, стягнення на її утримання аліментів, не є підставою для зміни розміру аліментів, які стягуються з нього у розмірах, які відповідають вимогам сімейного законодавства, на утримання як сина ОСОБА_5 , так і доньки ОСОБА_6 .
Також, відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
З врахуванням вищевказаної норми Закону України «Про виконавче провадження», доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відрахування аліментів від його заробітної плати становитиме більше ніж 50%, жодним чином не є порушенням вимог законодавства України та не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Як вбачається з заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року, яке набрало законної сили 04 жовтня 2019 року, у справі №357/4373/19, 2/357/2648/19, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів на її особисте утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, обмежено строком, а саме - починаючи з 23 квітня 2019 року до 05 лютого 2022 року.
Таким чином, станом на день розгляду даної справи по суті, строк, протягом якого стягувалися з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 кошти на її особисте утримання, закінчився.
Також, діти мають бути у рівному становищі та отримувати належну матеріальну допомогу від батька, який незалежно від проживання з дітьми, зобов'язаний таку допомогу надавати та утримувати дітей до їх повноліття. Чим краще матеріальне становище батьків, тим більше може отримати дитина для свого розвитку та утримання, так як законодавчо закріплено лише мінімальний розмір утримання дитини, у вигляді не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, менше якого батьки не можуть сплачувати аліменти, але розмір аліментів законодавчо не обмежений верхньою шкалою стягнення.
Суд, перш за все, повинен виходити та враховувати інтереси та права неповнолітньої дитини на належне матеріальне утримання від батьків, в зв'язку з чим суд вважає, що розмір аліментів, які, як на цьому наполягає позивач, сплачує останній на утримання доньки ОСОБА_6 не є завищеним, і таким, що негативно впливає на платника аліментів, оскільки такі докази позивачем не надано суду.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,
вирішив:
У задоволенні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Головуючий Т.В. Ігнатенко