19.01.2022 Справа №2-2819/10
Справа № 2-2819/10
19 січня 2021 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- при секретарі судового засідання Скала В.І.
з участю:
представника банку - адвоката Молинь Р.П.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Бурко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву адвоката Бурко Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про видачу дубліката та поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа №2-2819/10, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 03 жовтня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 235 870,83 грн., що еквівалентно 29 454,40 доларів США та 27 958,01 грн. заборгованості за кредитом, а також 1820 грн. судових витрат, -
Публічне акціонерне товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі Банк, ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-2819/10, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 03 жовтня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 235 870,83 грн., що еквівалентно 29 454,40 доларів США та 27 958,01 грн. заборгованості за кредитом, а також 1820 грн. судових витрат, по 910 грн. з кожного.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про видачу дубліката та поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа №2-2819/10, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 235 870,83 грн., що еквівалентно 29 454,40 доларів США та 27 958,01 грн. заборгованості за кредитом, а також 1820 грн. судових витрат, по 910 грн. з кожного, відмовити.
02 грудня 2021 року адвокат Бурко О.В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі.
В обґрунтування заяви представник вказав, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви банку про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його до виконання. Зазначив, що при пред'явленні ним заперечень на заяву, він повідомляв суд про понесення відповідачем витрат на правову допомогу, попередній розмір яких становить 15 000грн. та подання доказів протягом п'яти днів з моменту ухвалення судового рішення. Посилаючись на наведене та надання ОСОБА_3 правової допомоги у даній справі, що підтверджується долученими документами, просив стягнути з банку на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн.
Ухвалою судді від 28 грудня 2021 року заяву прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду.
Представник банку подав клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги. Вказав, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, не вимагає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягали дослідженню та застосуванню адвокатом. Відсутні докази фактичної оплати витрат на правову допомогу.
Посилаючись на вищенаведене, просив врахувати клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та відмовити у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні адвокат Бурко О.В. підтримав подану заяву та просив задовольнити.
Представник банку- адвокат Молинь Р.П. просив врахувати його твердження, викладені у письмових запереченнях та відмовити у задоволенні заяви. Також зазначив, що договір про надання правової допомоги підписаний ОСОБА_4 , а боржником є ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши заяву, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі Банк, ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-2819/10, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 03 жовтня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» 235 870,83 грн., що еквівалентно 29 454,40 доларів США та 27 958,01 грн. заборгованості за кредитом, а також 1820 грн. судових витрат, по 910 грн. з кожного.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви банку.
Встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Бурко О.В. при подані заперечень на заяву банку та в процесі розгляду справи повідомив суд про понесення боржником витрат на правову допомогу адвоката у попередньому розмірі 15000 грн.
02 грудня 2021 року адвокат Бурко О.В. подав до суду заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат до якої долучив договір про надання правничої допомоги №2117 від 16 вересня 2021 року укладений між ним та ОСОБА_1 , додаткову угоду до договору від 16.09.2021 року, адвокатський запит до відділу ДВС щодо надання інформації про стан виконавчого провадження, акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2021 року .
Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
У відповідності до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-6 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з вимогами пунктами 4,6,9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Положеннямт ст. 29 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно з вимогами ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі "Заїченко проти України" (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів повідомлено суд про понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн.
У встановлений законом строк, 02 грудня 2021 року адвокат Бурко О.В. подав до суду докази понесення таких витрат, а саме:
- договір про надання правничої допомоги №2117 від 16 вересня 2021 року укладений між ним та ОСОБА_1 , яким сторони погодили обсяг наданих послуг;
-додаткову угоду до договору від 16.09.2021 року, якою сторони погодили вартість наданих адвокатом послуг у розмірі 15000грн.;
- адвокатський запит до відділу ДВС щодо надання інформації про стан виконавчого провадження;
- акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2021 року, згідно якого надано та виконано наступні послуги, вартість 1 год 1500грн.: -ознайомлення та вивчення документів- 1,5 год., підготовка клопотання та ознайомлення з матеріалами справи - 1 год, підготовка запиту -0,3 год, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - 1год, підготовка та складення заперечень- 2 год; вивчення судової практики- 1 год; надання консультацій та моніторинг руху справи- 0,3год, участь в судових засідання- 3 год, підготовка та подання клопотання про ухвалення рішення щодо розподілу судових витрат-2 год.
Проанізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначені у заяві представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бурко О.В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. не є співрозмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та не є пропорційними до предмета спору.
Зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, який здійснює свою діяльність протягом тривалого часу, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.
При цьому, судом встановлено, що адвокат Бурко О.В. приймав участь в судових засіданнях 16 вересня 2021 року тривалістю до 5хв.; 25 жовтня 2021 року тривалістю 12хв., 30 листопада 2021 року тривалістю 7 хв та 19 січня 2022 року.
З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що для ознайомлення та вивчення матеріалів справи, надання консультацій, вивчення судової практики, підготовки клопотань, запиту та заперечень, участь у судових засіданнях обгрунтованим та співмірним є стягнення вартості наданих послуг у розмірі 5000грн.
Враховуючи наведене, заява адвокта ОСОБА_5 щодо стягнення витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
При цьому, слід зазначити, що при визначені суми витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач, судом взято до уваги доводи, наведені у письмових запереченнях адвоката Молинь Р.П. щодо їх розміру та характеру.
Разом із тим, суд не приймає до уваги доводи представника банку про те, що боржником не надано жодних документів, які б підтверджували оплату таких послуг адвокату, оскільки такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Отже, витрати на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Безпідставними також є твердження представника банку про те, що договір про надання правової допомоги підписаний ОСОБА_4 , а боржником є ОСОБА_1 , оскільки як встановлено судом та підтверджено матеріалами правова допомога адвокатом Бурко О.В. надавалась саме ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 223, 258-261, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Заяву адвоката Бурко Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий І.М. Черніцька