03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 380/12087/20
адміністративне провадження № К/990/2996/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №380/12087/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання умов контракту, наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 11 листопада 2020 №414 в частині припинення чинності контракту 30 листопада 2020 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 при виключенні ОСОБА_1 28 листопада 2020 року згідно наказу №280 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпеченні в цей день грошовим забезпеченням, компенсацією за речове забезпечення та компенсацією за піднайом житла;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), підписаний тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини підполковником Р. Забавою від 28 листопада 2020 року про виключення лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення 28 листопада 2020 року зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та компенсацій і виплат за період служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити з 28 листопада 2020 року ОСОБА_1 лейтенанта військової служби за контрактом на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 в списках особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в день ухвалення судового рішення видати новий наказ про виключення ОСОБА_1 лейтенанта військової служби за контрактом на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення із списків особового складу частини, зняття з усіх видів забезпечення та компенсації та виплат за період служби, в якому вказати календарну вислугу років, пільгову вислугу років, присвоєння чергового військового звання компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. У випадку задоволення позовних вимог в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та надати ОСОБА_1 вихідних днів за несення служби у відрядженні з 07 травня 2020 року по 14 вересня 2020 року в польових умовах з яких з 28 червня 2020 року по 11 вересня 2020 року в зоні ООС у вихідні, неробочі та святкові дні, зобов'язати відповідача видати новий наказ про виключення його із списків особового складу частини, зняття з усіх видів забезпечення та компенсації та виплат за період служби, у якому вказати календарну вислугу років, присвоєння чергового звання, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки - після спливу присуджених судом вихідних днів за внесення служби в польових умовах та в зоні ООС;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання вихідних днів та компенсації лейтенанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 , заступнику командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення за несення їм служби у відрядженні з 07 травня 2020 року по 14 вересня 2020 року в польових умовах з яких з 28 червня 2020 року по 11 вересня 2020 року в зоні ООС у вихідні, неробочі та святкові дні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 лейтенанту військової служби за контрактом на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення грошову компенсацію за несення служби у відрядженні з 07 травня 2020 року по 14 вересня 2020 року в польових умовах з яких з 28 червня 2020 року по 11 вересня 2020 року в зоні ООС у вихідні, неробочі та святкові дні, або зобов'язати відповідача нарахувати та надати йому вихідні дні при поновленні на роботи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання умов контракту та наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 11 листопада 2021 року №414 в частині припинення чинності контракту ОСОБА_1 з 30 листопада 2020 року; визнано протиправним та скасовано пункт 18 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 листопада 2020 року №280; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про виключення ОСОБА_1 - лейтенанта військової служби за контрактом заступника команди роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, датою - після проведення з ним усіх необхідних розрахунків, з врахуванням здійснених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
28 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 поновити його з 28 листопада 2020 року в списках особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено з покликанням на те, що рішенням суду від 19 серпня 2020 року вирішено усі позовні вимоги ОСОБА_1 .
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції не враховано, що у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Натомість, судом першої інстанції встановлено факт його незаконного звільнення з військової служби, однак, не поновлено на посаді. Зазначає, що відносини щодо проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством про працю України, так і спеціальним законодавством, а тому компенсації підлягають невикористані додаткові відпустки за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні.
Військова частина НОМЕР_1 просила скасувати рішення суду в частині скасування пункту 18 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 листопада 2020 року та зміни дати виключення позивача зі списків особового складу та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивачем було подано 19 вересня 2020 рапорт про звільнення та направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також 27 листопада 2020 подано рапорт про здачу справ та посади. Тобто, він здійснив усі передбачені законодавством дії для оформлення процедури звільнення з військової служби і відповідно надав свою згоду на виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Зазначав, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції з позивачем було проведено повний розрахунок. Більше того, позивач не звертався із рапортами про непроведення з ним розрахунків чи щодо інших порушень його прав.
Крім цього, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу у відповідній частині позовних вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, просить залишити його без змін.
Також відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції, однак, така подана з пропуском встановленого судом строку, а тому не підлягає врахуванню при вирішенні справи.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №380/12087/20 залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 20 січня 2022 року за допомогою системи «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №380/12087/20 у частині позовних вимог про поновлення на посаді, визнання протиправними дій і зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за несення служби у вихідні, неробочі та святкові дні скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №380/12087/20.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №380/12087/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду