04 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 280/95/21
адміністративне провадження № К/990/2310/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в якому просив: визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році, затверджений наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2020 № 420-к, в частині виставлення начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1 негативної оцінки; визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10 грудня 2020 року №424-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01 квітня 2021 року №183-к «Про внесення змін по наказу Держпродспоживслужби від 10 грудня 2020 року №424-к»; поновити його на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2020 році, затверджений наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2020 року №420-к в частині виставлення начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1 негативної оцінки. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10 грудня 2020 року №424-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01 квітня 2021 року №183-к «Про внесення змін по наказу Держпродспроживслужби від 10 грудня 2020 року №424-к». Поновлено позивача на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з 05 січня 2021року. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 січня 2021 року по 21 квітня 2021 рік у сумі 139 030,56 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.
11 січня 2022 року ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить переглянути оскаржене судове рішення на підставі пунктів 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Предметом спору у цій справі є правомірність висновку про негативну оцінку результатів роботи керівника територіального органу Держпродспоживслужби у 2020 році та звільнення з цих підстав з посади державної служби.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що оскаржує судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки питання застосування положень підпункту 5 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02 вересня 2015 року (далі - Положення №667), статей 11, 44 Закону України «Про державну службу» та пунктів 47, 48 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 (далі - Порядок №640) у взаємозв'язку з положеннями частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» щодо можливості прийняття суб'єктом призначення рішення про припинення державної служби з підстави отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності до закінчення процедури оскарження такого висновку в порядку, передбаченому статей 11 Закону України «Про державну службу».
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень статтей 11, 44 Закону України «Про державну службу» та пунктів 47, 48 Порядку Порядок №640 у взаємозв'язку з положеннями частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», Судом установлено, що питання щодо застосування указаних заявником норм під час проходження державними службовцями категорій «Б» та «В» процедури щорічного оцінювання неодноразово вирішувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №320/425/21, 540/370/19, 120/78/20, 260/1834/19, тощо.
Крім того, вирішуючи цей спір суд апеляційної інстанції також застосував висновки Верховного Суду сформовані у справі №480/4987/19 в частині надання правової оцінки відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, установленими додатком 4 до Порядку №640. Водночас, посилавшись на ці норми, заявник жодним чином не обґрунтував їхнє неправильне застосування судами під час розгляду цієї справи та не обґрунтував який вплив такий висновок буде мати для вирішення цього спору по суті.
Суд також відхиляє аргументи ОСОБА_1 про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 5 пункту 11 Положення №667 та наявності підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, так як положення підпункту 5 пункту 11 Положення №667 щодо процедури погодження звільнення керівника територіального органу є загальними та не потребують окремого висновку щодо їхнього застосування, а мотиви, з посиланням на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводяться виключно до переоцінки доказів у справі.
Інші аргументи скарги зводяться до неповного з'ясування судом апелдяційної інстанції обставин справи, доводів щодо неправильної оцінки доказам у справі та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про дотримання відповідачем процедури оцінювання державного службовця. Такі доводи мають суб'єктивний характер та свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на незастосування висновку Верховного Суду, на його відсутність або необхідність відступлення від такого висновку, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко