03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 540/272/21
адміністративне провадження № К/9901/43484/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів -Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)) (далі - Кадрова комісія), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 24 листопада 2020 року №106, прийняте відносно неї;
- визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 930к про звільнення її з посади прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 грудня 2020 року;
- поновити її на посаді прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та у органах прокуратури з 29 грудня 2020 року;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 980,72 грн за кожен робочий день, починаючи з 30 грудня 2020 року до дня прийняття рішення суду у цій справі включно.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 5 травня 2021 року в позові відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії від 24 листопада 2020 року №106, прийняте відносно ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №930к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року;
- поновлено позивача на посаді прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 29 грудня 2020 року;
- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 141 223,68 грн з урахуванням податків і зборів.
Ухвалами Верховного Суду від 13 вересня 2021 року, 18 жовтня 2021 року та 19 листопада касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №540/272/21 було повернуто особі, яка її подала.
29 листопада 2021 року до Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №540/272/21.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Суд виходив з того, що касаційну скаргу скаржник подав 26 листопада 2021 року, водночас останнім днем строку на її касаційне оскарження є 31 серпня 2021 року. Суд також визнав неповажними наведені скаржником у касаційній скарзі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які зводилися до того, що касаційна скарга неодноразово поверталася судом касаційної інстанції із застереженням про те, що її повернення не позбавляє права на повторне звернення до суду.
З урахуванням викладеного Суд в ухвалі від 20 грудня 2021 року надав Офісу Генерального прокурора десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надіслання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення і надіслання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
На виконання вимог вказаної ухвали Офіс Генерального прокурора надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій послався на ті ж обставини, оцінивши які Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 20 грудня 2021 року дійшов висновку про їхню неповажність.
Так, скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу подав до суду 30 серпня 2021 року, тобто в межах строку передбаченого статтею 329 КАС України. Проте, вказана касаційна скарга була повернута Верховним Судом скаржнику у зв'язку з відсутністю достатнього обґрунтування підстав касаційної скарги. З аналогічних підстав Судом було повернуто касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, які було направлено до Суду 23 вересня та 28 жовтня 2021 року.
Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги.
Неодноразове повернення касаційної скарги у зв'язку з неналежним обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження зазначеним критеріям поважності не відповідає, адже такі обставини були наслідками волевиявлення скаржника.
Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зазначені скаржником доводи щодо поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а, отже, не свідчить про наявність поважних причин для поновлення цього строку.
З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи, що скаржником не наведено інших поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а також не надано належних доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 44, 248, 332, 333 КАС України, Суд
Визнати неповажними причини пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №540/272/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко