04 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 240/4786/21
адміністративне провадження № К/990/3679/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олді-Житомир", в інтересах якого діє адвокат Сіра Аліна Василівна, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 240/4786/21 за адміністративним позовом громадської організації «Громадська оборона» до товариства з обмеженою відповідальністю «Олді-Житомир» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В березні 2021 року громадська організація «Громадська оборона» (далі - позивач, ГО «Громадська оборона») звернулася із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олді-Житомир» (далі - відповідач, ТОВ «Олді-Житомир»), в якому просила:
- визнати протиправними дії ТОВ «ОЛДІ-Житомир» що виявилися у відмові надати ГО «Громадська Оборона» запитальну інформацію (копії документів) від 04 січня 2021 року, що запитувалися;
- зобов'язати ТОВ «ОЛДІ-Житомир» надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду ГО «Громадська Оборона» запитальну інформацію від 04 січня 2021 року (остаточний звіт ОВНС, з урахуванням громадських інтересів, у складі проектної документації, заяву про екологічні наслідки планованої діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації, розділ проектної документації ОВНС на реконструкцію будинку заготівельних цехів, цеху №9 «ЕМРВ» ділянки токарних автоматів, цеху №17 під торговельний комплекс на власній земельній за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 10), а запитальну інформацію та копії документів надіслати за місцем знаходження громадської організацією, за адресою: м. Житомир вул. Шевченка, 14, кв. 34. інд. 10002.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ГО «Громадська оборона» задоволено частково. Визнано протиправними дії ТОВ «ОЛДІ-Житомир» щодо ненадання ГО «Громадська Оборона» запитуваної інформації, а саме Розділ «Оцінки впливу на навколишнє середовище» проектної документації на реконструкцію будинку заготівельних цехів, цеху №9 «ЕМРВ» ділянки токарних автоматів, цеху №17 під торговельний комплекс на власній земельній за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 10. Зобов'язано ТОВ «ОЛДІ-Житомир» надати ГО «Громадська Оборона» запитувану інформацію, а саме Розділ «Оцінки впливу на навколишнє середовище» проектної документації на реконструкцію будинку заготівельних цехів, цеху №9 «ЕМРВ» ділянки токарних автоматів, цеху №17 під торговельний комплекс на власній земельній за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 10. В решті позову ГО «Громадська Оборона» відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Олді-Житомир», в інтересах якого діє адвокат Сіра Аліна Василівна, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю вона є справою щодо оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду запиту на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Не наведено в касаційній скарзі скаржником і належних обґрунтувань щодо виняткового значення справи для відповідача.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судове рішення ухвалене у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судом обставинами цієї адміністративної справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною четвертою статті 257 згаданого Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Олді-Житомир", в інтересах якого діє адвокат Сіра Аліна Василівна, на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 240/4786/21 за адміністративним позовом громадської організації «Громадська оборона» до товариства з обмеженою відповідальністю «Олді-Житомир» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов