02 лютого 2022 року
Київ
справа №420/14069/20
адміністративні провадження № К/9901/3941/21, №К/9901/5210/21, №К/9901/5486/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_9 , депутата Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області VІІІ скликання ОСОБА_10 , Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області Апанасенка Андрія Володимировича, ОСОБА_11 до Кароліно-Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет позову, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Центральної виборчої комісії - про визнання протиправною та скасування постанови,
11 серпня 2021 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі №420/14069/20, якою задовольнив касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та Центральної виборчої комісії; скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №420/14069/20 у частині задоволення позовів депутата Кароліно-Бугазької сільської ради VІІІ скликання ОСОБА_10 , Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області Апанасенка Андрія Володимировича скасувати та ухвалив нове, яким у задоволенні вказаних адміністративних позовів відмовив.
26 листопада 2021 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення.
У вказаній заяві треті особи зазначають, що, приймаючи судове рішення у справі 420/14069/20, Верховний Суд не вирішив питання про розподіл судових витрат. Заявники доводять, що сплатили судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг у загальному розмірі 54652,00 грн, який, ураховуючи результати касаційного розгляду, має бути стягнутий на їхню користь з позивачів.
21 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали адміністративної справи №420/14069/20.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, Суд вирішив здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу судових витрат визначено у статті 139 КАС України.
За правилами частин першої, одинадцятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлювався щодо застосування статті 139 КАС України до питання розподілу судових витрат третьої особи на стороні відповідача - суб'єкта владних повноважень у разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 480/6187/20 Верховний Суд зазначив, що зміст частини одинадцятої статті 139 КАС України дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №808/2832/17 сформована правова позиція, відповідно до якої в ситуації, коли треті особи заперечували проти задоволення позовних вимог та підтримували позицію відповідача розподіл судових витрат має здійснюватися в порядку, передбаченому частиною другою статті 139 КАС України.
Указана норма передбачає відшкодування відповідачу - суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема судового збору, при ухваленні рішення на користь такого суб'єкта.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15 серпня 2019 року №666/754/16-а, відповідно до яких загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Отже, для цілей розподілу судових витрат, понесених третіми особами, які заперечували проти задоволення позовних вимог, застосовуються правила розподілу судових витрат, передбачені частиною другою статті 139 КАС України, за змістом якої таким третім особам можуть бути відшкодовані витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У цій справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 брали участь як треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та заперечували проти позовних вимог. Таким чином, понесені ними судові витри, які не пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи, що таких витрат вказаними особами понесено не було, підстав для ухвалення додатково судового рішення немає.
Керуючись статтями 139, 248, 252, 355, 359 КАС України, Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/14069/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко