02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 280/2071/21
адміністративне провадження № К/990/1785/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області, відповідач 1), Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - Поліцейська комісія, відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (з урахуванням уточнень від 30.03.2021) Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» (далі - третя особа), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУНП в Запорізькій області та Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, яким позивача не рекомендовано до проходження служби в органах поліції та зайняття вакантної посади оперуповноважений ГУНП в Запорізькій області;
- зобов'язати ГУНП в Запорізькій області призначити позивача на посаду оперуповноваженого ГУ НП в Запорізькій області та видати відповідний наказ;
- стягнути з ГУНП в Запорізькій області на користь позивача упущену вигоду в розмірі середнього грошового забезпечення за посадою оперуповноваженого ГУНП в Запорізькій області за період з 10 січня 2019 року по день видання наказу про призначення позивача на посаду оперуповноваженого ГУНП в Запорізькій області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 280/2071/21 повернуто особі, яка її подала.
13 січня 2021 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 280/2071/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається виключно на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, без обґрунтування підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Водночас Суд зауважує, що згідно з наведеними нормами процесуального законодавства, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких обставин клопотання скаржника про поновлення строку звернення з касаційною скаргою Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року № 280/2071/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська