03 лютого 2022 року
Київ
справа №140/15668/20
адміністративне провадження №К/9901/46155/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Левчук-Микитюк Алли Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року
у справі №140/15668/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14 вересня 2020 року № 139-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким його звільнено з посади головного спеціаліста відділу у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у зв'язку iз вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 05 жовтня 2020 року №160-к «Пpo звільнення ОСОБА_1 », яким днем його звільнення визначено 05 жовтня 2020 року;
- поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2020 року по день винесення cyдoвoгo рішення (час поновлення на роботі);
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у частині скасування оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалами Верховного Суду від 02 серпня 2021 року, від 02 вересня 2021 року, від 18 жовтня 2021 року та 15 листопада 2021 року касаційні скарги позивача повернуто заявнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
15 грудня 2021 року скаржником повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року касаційну скаргу адвоката Левчук-Микитюк Алли Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строку у десять днів з моменту отримання даної ухвали, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви та касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
Належним чином завірену копію указаної ухвали скаржником отримано 04 січня 2022 року, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке надійшло на адресу Суду.
14 січня 2022 року до суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року.
В обґрунтування заяви скаржником зазначено, що не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у касаційному порядку із дотриманням строків на касаційне оскарження. Однак, Верховний Суд неодноразово повертав касаційну скаргу позивача. У подальшому скаржник звертався до суду із повторними касаційними скаргами.
Перевіривши доводи вказаного клопотання, Суд зазначає наступне.
Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду позивач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами. Первісну касаційну скаргу позивач подав 12.07.2021 року, яку ухвалою Верховного Суду від 02.08.2021 року повернуто скаржнику та отримано ним 09.08.2021 року. Вдруге скаржник звернувся до суду 12.08.2021 року, однак ухвалою Верховного Суду від 02.09.2021 року касаційну скаргу повторно повернуто скаржнику, та отримано ним 06.09.2021 року. Втретє подана касаційна скарга 24.09.2021 року, також повернута скаржнику ухвалою від 18.10.2021 року, та отримана ним 22.10.2021 року. 29.10.2021 позивач знову звернувся до суду. Ухвалою від 15.11.2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику та отримано ним 23.11.2021 року. 15.12.2021 року скаржник знову звернувся до Верховного Суду.
При цьому, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 29 грудня 2021 року щодо належного обгрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктами 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України, на якій подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, зважаючи на те, що ухвала Верховного Суду від 15 листопада 2021 року отримана скаржником 23 листопада 2021 року, останній не був позбавлений права в розумний строк подати касаційну скаргу повторно.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло майже 6 місяців, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Крім того, вкотре подавши касаційну скаргу, скаржником не викладено належним чином підстави касаційного оскарження, а також не усунуто недоліки касаційної скарги в цій частині.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 333, 355, 359 КАС України,
У задоволенні заяви адвоката Левчук-Микитюк Алли Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката Левчук-Микитюк Алли Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №140/15668/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. Р. Радишевська