01 лютого 2022 року
Київ
справа №260/1326/21
адміністративне провадження №К/990/1895/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року
у справі №260/1326/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 січня 2021 року №160 про неуспішне проходження атестації прокурором Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак №41к від 12 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 з 13 березня 2021 року в Рахівському відділі Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області на посаді, рівнозначній посаді прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та в органах Закарпатської обласної прокуратури;
- стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратуру гарнізонів (на правах місцевих) від 13 січня 2021 року №160 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури Д.Казак №41к від 12 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 з 13 березня 2021 року в Тячівській місцевій прокуратурі Закарпатської області на посаді прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 12 березня 2021 року та органах Закарпатської обласної прокуратури;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 із Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2021 року по 20 липня 2021 року у розмірі 111800,86 грн;
- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 12 березня 2021 року та органах Закарпатської обласної прокуратури, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22610,12 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року виправлено допущену в пункті 6 резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року описку, виклавши його в наступній редакції: «Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Тячівській місцевій прокуратурі Закарпатської області на посаді прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 12 березня 2021 року та органах Закарпатської обласної прокуратури, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22610,12 грн (двадцять дві тисячі шістсот десять гривень дванадцять копійок)».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
14 січня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №260/1326/21 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, заявник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком проходження прокурорами атестації від 03 жовтня 2019 року №221, підпунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій від 17 жовтня 2019 року №233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 17 Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій від 17 жовтня 2019 року №233 щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Щодо посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник цитує окремі абзаци постанов Великої Палати Верховного Суду у справах №П/800/409/17, №800/328/17, №800/248/17, №800/264/17, №800/354/17, №9901/66/19, №9901/88/19, №9901/212/19, №9901/729/18, №9901/87/19, постанов Верховного Суду у справах №826/26007/15. №640/6204/20, №200/5038/20-а, №160/6596/20, №140/3790/19, №280/4314/20, №440/2682/20, №640/419/20, №640/537/20, №640/1846/20 та зазначає, що судом апеляційної інстанції не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах.
Однак, всупереч вимогам статті 328, 330 КАС України заявником не зазначеного чіткого переліку норм права, які були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції та щодо застосування яких не ураховано висновок Верховного Суду та не обґрунтовано подібності правовідносин у справах.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 травня 2021року у справі №120/3458/20-а щодо перебирання на себе кадровою комісією повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції та обов'язкового отримання висновку НАЗК під час проходження прокурором атестації.
В той же час, Верховним Суду наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.
Верховний Суд зазначає, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Таким чином, касатор не зазначає конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку та не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, що були застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі. А отже підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.
У тексті касаційної скарги викладено клопотання заявника про зупинення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №260/1326/21.
Відповідно до частини першої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої та третьої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне встановити учасникам строк для подання заперечень щодо заявленого клопотання про зупинення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №260/1326/21.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -
Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі №260/1326/21.
Витребувати з Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали справи №260/1326/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та заперечень щодо заявленого клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, та роз'яснити, що до відзиву та заперечень додаються докази надсилання (надання) їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду