01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 460/6739/20
адміністративне провадження № К/990/1637/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації №8 від 15 липня 2020 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Рівненської області №784к від 18 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області;
- поновити його на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області або на рівнозначній посаді, з використанням тих же функцій в органах прокуратури України з 18 серпня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнути з Прокуратури Рівненської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 серпня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації від 15 липня 2020 року №8 ;
- визнано протиправним і скасовано наказ Прокуратури Рівненської області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18 серпня 2020 року №784к;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області або на рівнозначній посаді в Рівненській обласній прокуратурі, з 19 серпня 2020 року;
- стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2020 року по 05 квітня 2021 року в сумі 161065,20 грн (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику);
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 19 листопада 2021 року та від 24 грудня 2021 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року в справі №460/6739/20 було повернуто особі, яка їх подала.
12 січня 2021 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року в справі №460/6739/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 9, 11, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) та положень пункту 8 розділу І, розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221). Також заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування пунктів 12, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ та пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас, наведені скаржником норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 24 грудня 2021 року скаржнику вже було роз'яснено, що правові висновки щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації були викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі №640/419/20, від 05 листопада 2021 року у справі № 640/537/20.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень Офіс Генерального прокурора також зазначив пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 травня 2021 року у справі №120/3458/20-а, щодо виключної компетенції НАЗК на перевірку декларацій прокурорів та обов'язкового отримання висновку НАЗК під час проходження прокурором атестації.
Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте зміст та мотиви оскаржуваної постанови суду свідчить про те, що, переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції не застосовував висновків Верховного Суду, висловлених у справі №120/3458/20-а, від яких просить відступити заявник, тому підстави визначені у пункті 2 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження відсутні.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на винятковість справи, необхідності формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому заявник у скарзі переважно посилається на окремі висновки Верховного Суду, зроблені ним на підставі індивідуальних обставин, установлених у конкретній справі, без доведення можливості їх застосування в контексті обставин цієї справи, та вказує на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що свідчить про переоцінку доказів у справі і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року в справі № 460/6739/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська