27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 813/2314/17
адміністративне провадження № К/9901/615/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (суддя Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В червні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (яке ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003191307 від 19 червня 2017 року про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95 403,34 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказував на безпідставність висновків акту перевірки щодо порушення ним вимог статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі - Декрет №15-93) у зв'язку із проведенням розрахунку із нерезидентом готівкою в розмірі 8 180,00 доларів США (еквівалент - 95 403,34 грн.), тобто здійсненням платежу без уповноваженого банку, адже такі посилання податкового органу не підтверджені жодним документальним доказом; натомість позивачем під час проведення перевірки надавались всі необхідні докази в підтвердження належного здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності; до того ж, відповідачем порушено встановлений законодавством строк застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Розглядаючи справу, суди встановили, що посадовими особами Управління в період з 16 по 29 травня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2017 року №672/13-01-13-07/ НОМЕР_1 , в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем, зокрема, порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 95 403,34 грн.
Так, згідно висновків акту перевірки Підприємцем розрахунок з фірмою «Belwood Foods Ltd» (Великобританія) за поставлену продукцію в розмірі 8 180,00 доларів США (що за обмінним курсом НБУ на день здійснення операцій становить 95 403,34 грн.) здійснювався без уповноваженого банку, що не узгоджується із вимогами статті 7 Декрету №15-93.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003191307 від 19 червня 2017 року, згідно з яким до Підприємця на підставі статті 16 Декрету №15-93, статті 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в розмірі 95 403,34 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Управління №0003191307 від 19 червня 2017 року.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку про недопущення позивачем порушення вимог законодавства, що регулює питання проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також застосування відповідачем штрафних санкцій поза межами строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим визнали протиправним та скасували спірне податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Управління звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, та помилкові висновки судів про порушення ним вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Декрету №15-93 визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 7 Декрету №15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків (абзац 6 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93).
Відповідно до абзацу 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Отже, вказаним Декретом однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.
Саме цим нормативно-правовим актом врегульовані відносини, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.
Положення ж Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.
Вказане узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі №21-904во10 та постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №820/3659/16 (адміністративне провадження №К/9901/27712/18), від 14 січня 2020 року у справі №826/16272/14 (адміністративне провадження №К/9901/9035/18), від 10 квітня 2020 року у справі №640/4563/19 (адміністративне провадження №К/9901/1933/20), від 25 лютого 2021 року у справі №2а-8900/12/2670 (адміністративне провадження №К/9901/2474/19).
Таким чином, санкції, передбачені статтею 16 Декрету №15-93, застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому установами, до яких Управління не відноситься, а відтак у нього не було повноважень для нарахування Підприємцю штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 403,34 грн.
Отже, враховуючи мотиви, наведені вище в цій постанові, суди попередніх інстанцій по суті дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003191307 від 19 червня 2017 року, який не спростовується мотивами, викладеними у касаційній скарзі відповідача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення останньої.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко