26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 140/7567/21
адміністративне провадження № К/990/600/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Бевзенка В.М.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі № 140/7567/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача відповідача, яка полягає у відмові скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивачеві з 01.12.2019, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також індексації, які бралися до уваги у грошовому атестаті та при обчисленні пенсії з 01.01.2005, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до cтатті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та його Прикінцевих положень № 1769-ІV від 15.06.2004 та наступних її перерахунках;
- зобов'язати відповідача відкликати з ГУ ПФ України у Волинській області довідку № 22/6-2020 від 18.05.2021;
- зобов'язати відповідача оформити та подати до ГУ ПФ України у Волинській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача за відповідною посадою, станом на 19.11.2019, у відповідності до статей 43, 63 Закону № 2262-ХІІ та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015, з повною реальною інформацією, за формою передбаченою Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також індексації, які бралися до уваги у грошовому атестаті та з 01.01.2005 при обчисленні пенсії, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до cтатті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та його Прикінцевих положень № 1769-ІV від 15.06.2004р. і наступних її перерахунках (стаття 63), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015, а саме: посадовий оклад - 2600 грн, оклад за спеціальним званням -1800 грн, надбавка за стаж служби (45 %) - 1980 грн, 100 % надбавка, надбавка за особливі умови служби (50 %), надбавка за виконання особливо важливих завдань (46 %), доплата від попереднього розміру пенсії (35 %), надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (45,03 %), надбавка за безперервну службу (70 %), премія (64,75 %) та індексація 887 грн 09 коп, для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Волинського окружного адміністративного суду та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
Як на підставу касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує, що необхідно відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 12.12.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 802/2196/17-а, який було застосовано до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку.
Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Крім того, надаючи належну оцінку посиланню скаржника на необхідність відступу від постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у зразковій справі № 802/2196/17-а, Суд зазначає таке.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Задля забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Проте, таких підстав скаржником у поданій касаційній скарзі не зазначено.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у справі № 140/7567/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа