25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 120/8639/20-а
адміністративне провадження № К/990/712/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №120/8639/20-а за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області, голови Тульчинської міської ради Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення 1 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради №15 від 26.11.2020 «Про звільнення першого заступника Тульчинського міського голови ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним і скасувати розпорядження Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича №08-03-337 від 26.11.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 27.11.2020;
- стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.;
- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 27.11.2020 допустити до негайного виконання;
- рішення в частині стягнення з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного; прогулу допустити до негайного виконання у межах стягнення за один місяць;
- судові витрати покласти на відповідачів..
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно з приписами Закону України «Про запобігання корупції» до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, зокрема віднесено особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій посад в органах місцевого самоврядування.
Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач перебував на посаді першого заступника Тульчинського міського голови.
За приписами частини першої статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» вказана посада відноситься до 5 категорії посад в органах місцевого самоврядування, отже позивач не відноситься до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Водночас скаржником у касаційній скарзі не наведено жодного з випадків, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких оскаржуване судове рішення у малозначній справі може бути переглянутим в касаційному порядку.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №120/8639/20-а за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області, голови Тульчинської міської ради Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г Загороднюк