26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 820/2193/18
адміністративне провадження № К/990/983/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №820/2193/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просив:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/648/17 від 14 грудня 2017 року, тобто за час з 14 грудня 2017 року до 29 грудня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28 лютого 2018 року № 52 о/с;
- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2018 року до дати винесення судового рішення;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату у період служби в поліції та перебування його на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління з моменту поновлення його на цій посаді наказом №731 о/с від 29 грудня 2017 року до моменту звільнення його з цієї посади наказом №52 о/с від 28 лютого 2018 року.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 17 березня 2021 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28 лютого 2018 року № 52 о/с;
- поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28 лютого 2018 року до 1 червня 2021 року у сумі: 237948 (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 84 коп з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/648/17 від 14 грудня 2017 року у розмірі: 3231 (три тисячі двісті тридцять одна) грн 10 коп з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у період служби в поліції та перебування його на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління з 29 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням приписів Закону України "Про відпустки".
Рішення в частині поновлення на посаді та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі за один місяць піддано до негайного виконання.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 6 січня 2022 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №820/2193/18, а справу направити на новий судовий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №820/2193/18 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №820/2193/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду