20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 340/2274/21
адміністративне провадження № К/9901/48353/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 340/2274/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним рішення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 29.03.2021 за №3072/55/02-2021 та зобов'язати зарахувати до стажу служби в Національній поліції стаж служби в органах податкової міліції в розмірі 4 років 7 місяців 10 днів, з виданням відповідного наказу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції період проходження служби у податковій міліції з 01.09.2011 по 11.04.2016;
- зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції період проходження ним служби у податковій міліції з 01.09.2011 по 11.04.2016 та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням вислуги років в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №340/2274/21 повернуто скаржнику.
30 грудня 2021 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №340/2274/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що з 01.10.2020 по теперішній час позивач проходить службу інспектором 2-го сектору забезпечення діяльності управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області та спірні правовідносини виникли щодо не зарахування останньому до вислуги років у Національній поліції період проходження ним служби у податковій міліції.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки в судах першої та апеляційної інстанцій відсутня єдина правова позиція щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. За наведених обставин, скаржник стверджує, що на цей час відсутня єдина правова позиція в судах всіх інстанцій щодо тлумачення положень статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому Департаментом не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також скаржник зауважує, що ця справа має виняткове значення для Департаменту, оскільки стосується соціального забезпечення поліцейських, а подання таких позовів може мати масовий характер.
Суд відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на те, що зазначені у касаційній скарзі обставини, не свідчать про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення. Також скаржником не виділено специфічних вимог, що дають підстави вважати, що ця справа має виняткове значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Мотиви, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.
Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №340/2274/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко