26 січня 2022 року
Київ
справа №816/3945/15
адміністративне провадження №К/9901/28629/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на оплату правничої допомоги, понесених у зв'язку з переглядом в суді касаційної інстанції справи № 816/3945/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про зобов'язання вчинити дії та стягнення суми бюджетного відшкодування,
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» (далі - позивач, ТОВ «ПК «Газвидобування») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві), Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області (далі - УДКС у м. Полтаві), в якому просило стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 2894801 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в сумі 869582,36 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 4 лютого 2016 року позов задовольнив частково: зобов'язав ДПІ у м. Полтаві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «ПК «Газвидобування» на суму 2894801 грн; стягнув з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 869582,36 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2020 року змінив другий абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПК «Газвидобування» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2894801 грн. В іншій частині постанову суду залишив без змін. Під час апеляційного перегляду замінено первісного відповідача у справі - ДПІ у м. Полтаві на її правонаступника - Головне управління ДФС у Полтавській області, а також здійснено заміну Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС).
16 грудня 2021 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 816/3945/15, якою касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №816/3945/15 скасував в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 33690,60 грн та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року (у незміненій частині) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №816/3945/15 залишив без змін, поновивши їх виконання. Цією постановою суд змінив розподіл судових витрат у справі, понесених на оплату судового збору.
29 грудня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» надійшла заява про стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області витрат на оплату правничої допомоги, наданої адвокатом Федорович Є. І., понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в сумі 10000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав, що відповідно до вимог статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним переглядом справи, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Копію цієї заяви позивач направив на адресу ГУ ДПС 23 грудня 2021 року (номер накладної 3601411995245). Згідно з відомостями офіційного сайту Укрпошта відправлення отримано представником ГУ ДПС за довіреністю 24 грудня 2021 року.
Станом на цей день будь-яких заяв чи клопотань від ГУ ДПС не надходило.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивач заявив про надання доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у відзиві на касаційну скаргу і надав докази на підтвердження заявлених до відшкодування витрат у передбачений строк, а тому підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На обґрунтування заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції надано:
- копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №12/05/20 від 12 травня 2020 року, відповідно до пункту 4.7 якого вартість послуг з представництва та супроводження адміністративної справи № 816/3945/15 в суді касаційної інстанції та/або суді першої інстанції узгоджується Сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору;
- копію Додаткової угоди №1 від 16 лютого 2021 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги №12/05/20 від 12 травня 2020 року, відповідно до якої Сторони узгодили розмір вартості послуг з правничої (правової) допомоги в суді касаційної інстанції у фіксованій сумі - 10000 грн, яка не змінюється від обсягу послуг та витраченого часу виконавцем. Також сторони узгодили, що кошти мають бути сплачені не пізніше 10 (десяти) робочих днів від дня ухвалення Верховним Судом постанови;
- копію Акта №3 приймання-передачі робіт/послуг від 17 грудня 2021 року, у якому наведено надані виконавцем послуги з професійної правничої (правової) допомоги та зафіксовано вартість послуг у 10000 грн;
- копію рахунку на оплату №17/12/21 від 17 грудня 2021 року.
Враховуючи, що від ГУ ДПС не надходило заяви про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а позивачем було наведено детальне обґрунтування та подані належні докази на підтвердження розміру витрат на таку допомогу, а також їх пов'язаність із переглядом справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну та правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції у сумі 10000 грн є співмірним із ціною позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.
Водночас, враховуючи вимоги частини третьої статті 139 КАС України, а також частини другої статті 134 КАС України, колегія суддів вважає, що подана позивачем заява підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року, за наслідками касаційного перегляду судові рішення скасовані в частині задоволених позовних вимог на суму 33690,60 грн, що становить 0,89% від заявлених позовних вимог. Отже, частка задоволених позовних вимог становить 99,11 %.
Відповідно, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9911 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 252, 356, 359 КАС України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову.
Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, будинок 10 А, код ЄДРПОУ 31354329) судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, на професійну правничу допомогу в сумі 9911 (дев'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 00 коп.
В іншій частині у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткова постанова є невід'ємною частиною постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року, набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.В. Білоус Є.А. Усенко